Page 68 - 4853
P. 68

3.      Що розуміється під поняттям «аристотелівського» театру?
                          4.      Що розуміється під поняттям  «епічного» театру?
                          5.      Зміст подвійного значення брехтівського поняття «одивнення».

                          6.      Характер реалізму брехтівського театру.

                   Рекомендована література
                          1.      Волощук Є.  Драматургія Б. Брехта // Зарубіж. літ. в навч. закл. –
                   2001. – №9. – С. 40–47.
                          2.      Бондарева  О.Є.  Міф  і  драма  у  новітньому  літературному
                   контексті:  поновлення  структурного  зв’язку  через  жанрове  моделювання.
                   Монографія. – К.: Четверта хвиля, 2006. – 512 с.
                          3.      Брехт  Б.  Театр.  Пьесы.  Статьи.  Высказывания:  В  4-х  т.  –  М.,
                   1963-1965. – 745 с.
                          4.      Клюев  В.Г.  Театрально-эстетические  взгляды  Брехта.  –  М.:
                   Просвещение, 1966. – 364 с.
                          5.      Куликова И.С. Философия и искусство модернизма. – М: Наука,
                   1980. – 432 с.
                          6.      Літературознавчий  словник-довідник  /  За  ред.  Р.Т. Гром’яка,
                   Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. – К.: Академія, 2006. – 543 с.
                          7.      Лексикон  загального  та  порівняльного  літературознавства.  –
                   Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.


                   Розділ 9

                   «МАТІНКА  КУРАЖ»  Б. БРЕХТА  І  ЗАВДАННЯ  «ЕПІЧНОГО
            ТЕАТРУ»

                    Студентам необхідно звернути увагу на наступні питання:
                           1.     Новаторство Б. Брехта в театральному мистецтві початку ХХ ст.
                           2.     Організація  вистав  брехтівського  театру:  актори,  декорації,
                    музика.
                           3.     Зонги та V-ефект в структурі драми
                           4.      «Матінка  Кураж  та  її  діти»  –  як  взірець  драматично-епічного
                    мовлення.
                           5.     Своєрідність жанру: п’єса-парабула, історико-алегорична драма.

                   Брехт  розрізняв  два  види  театру:  драматичний  (аристотелівський)  та
            епічний. Драматурга не задовольняли традиційні принципи античної трагедії. Він
            називав       аристотелівський        театр      фаталістичним,        оскільки       драматурги
            висвітлювали нездоланну владу обставин над людиною. Брехт прагнув до іншого
            театру – дієвого, активного. Він вважав, що людина завжди зберігає здатність до
            вільного  вибору  та  відповідального  рішення  за  найскладніших  ситуацій.
            Драматург писав: «Завдання "епічного театру" — змусити глядачів відмовитися...
            від ілюзії, начебто кожен на місці героя діяв би так само». І Брехт виступав проти

            68
   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73