Page 39 - 4853

Що врятує світ від бездуховності, сталості, байдужості? Краса? Щоб вона
врятувала, її треба побачити. Що допоможе розбудити людину, відновити її
чутливість? Мабуть, справжнє мистецтво, яке народжене красою. Хто є творцем
мистецтва? Які чинники впливають на творчість митця, пробуджують його
почуття, котрі допомагають йому проникнути у світ Краси й відтворити її в
образах, звуках, формах? Ці питання ставить у своїй новелі «Смерть у Венеції»
Томас Манн.
Головний герой новели – п'ятдесятирічний письменник Густав фон
Ашенбах. Кволий від природи, він має внутрішню моральну силу, що спонукає
його позбавитися радощів життя заради служіння мистецтву. «Ашенбах якось між
іншим висловив у своєму романі думку, що майже все велике постало всупереч
чомусь: всупереч біді й мукам, всупереч злидням, самотності, тілесній немочі,
порокам, пристрасті й тисячам інших перепон. Але це було щось більше; це був
досвід, формула його життя і слави, ключ до його творчості». Але вій «був тільки
покликаний до постійних зусиль, а не народжений для них».
І все ж внутрішній неспокій, нервова напруга не полишають митця. З
рівноваги його може вивести якась дрібниця. З часом таких дрібниць набирається
доволі: гнилуватий запах лагуни, задушлива спека, штовханина на хідниках,
тіснява ділових вулиць, жебраки у провулках злидарів... І Ашенбах вирішує
втекти з Венеції.
Сила волі, наполегливість, самодисципліна, стоїцизм плекали талант, який
став основою для творчості героя новели. Провідними його творами були: роман-
епопея «Життя Фрідріха Прусського», в якому він висловлює думку про те, що
людина, щоб досягти чогось, має підпорядковувати себе точному порядку, –
«триматись» за будь-яких обставин; позбутися всіх своїх бажань, розчинитися в
масі. Роман «Майя» , де автор заперечує існування конкретно-чуттєвого світу та
його ідеалів, що, на його думку, є лише «ілюзією, яка затримує темп прогресу».
Оповідання «Нікчемний», в якому засуджується «непристойний психологізм
доби» і звучить гімн моральності. І, нарешті, трактат «Дух і мистецтво», в якому
йдеться про те, що основою будь-якого мистецтва є дух, а «справді великим,
недосяжним і почесним можна назвати тільки те мистецтво, якому судилося
плідно і своєрідно виявити себе на всіх східцях людського буття». Разом із тим
він був «рабом Духу, по-хижацькому оволодівав його багатством, викликав
підозру до таланту, зраджував мистецтво» своїми міркуваннями про його
сумнівність і про сумнівність служіння мистецтву – Дивний зв'язок! Кожен із
його творів в якійсь мірі віддзеркалював якусь із граней особистості головного
героя. Його герої – люди, схожі на нього самого, «кволі герої», запрограмовані на
подолання перешкод, для яких кожне із таких подолань – вже героїзм, що вимагає
повної віддачі та напруження духовних сил і не залишає місця для інших почуттів
та пристрастей.
Може, відчував автор, коли молода кров ще струменіла в жилах, що
справжнє мистецтво народжується пристрастю, і, може, саме тоді з'явилася
формула:
Мистецтво = почуття (Ерот) + пристрасть + любов + форма.

39