Page 38 - 4845

a n A 3 В   3 2 l A 3 B . Графічно розв’язуємо систему (2.31).
Відповідно до першого рівняння системи (2.31) із полюса р
а
відкладаємо вектор а паралельно ОА, довільної довжини, у напрямку від
А
1
точки А до точки О (рис.2.13,б). Обчислюємо масштабний коефіцієнт
2
 а  а А 12 р а а, м/с мм. Із кінця вектора а (точка а 12) відкладаємо вектор
А
1
a k довжиною а k  a k  . Він перпендикулярний до куліси ВС, а для
A 3 A 2 12 A 3 A 2 а
визначення його напрямку необхідно вектор  3 A 2 A на плані швидкостей
0
умовно повернути на 90 у бік обертання  . Через точку k проводимо
3
пряму паралельно ВС – це лінія дії a r . На цьому завершується побудова
A 3 A 2
правої частини першого рівняння (2.31).

a) C p а,о,b
б) p а p а,о,b г)
в)
ω 1 a 3
A(А 12,А 3) IIВC
O a 12 n 3
a 12 a 12  ВС k  ВС
3 k

3
p а,о,b IIВC p а,о,b
д)
B
e)
a 3 a 3
a 12
n 3 n 3
a 12 c
k k
Рисунок 2.13 – Послідовність побудови плану прискорень для
кривошипно-кулісного механізму

Переходимо до другого рівняння системи (2.31). Швидкість точки В
дорівнює нулю, тому точка b ставиться у полюсі. Із точки b відкладемо
вектор a n довжиною bn  a n  , мм, і паралельно до ВС у напрямку
A 3 В 3 A 3 В а
від точки А до точки В. Позначимо його кінець буквою n і проведемо через
3
цю точку пряму перпендикулярну ВС – це лінія дії вектора a  3 В . Точка
A
перетину ліній дії a r і a  - є точка a .
A 3 A 2 3 A 2 A 3
Полюс з’єднаємо прямою з а , - це вектор абсолютного прискорення
3
точки А 3. Стрілки векторів прискорень a A r 3 A 2 і a  3 A 2 напрямлені до точки а .
3
A
Вектор прискорення точки С знаходимо за теоремою подібності із

37