Page 61 - 4840

За характером делегування розрізняють лінійні і
функціональні повноваження. Лінійні повноваження пе-
редають безпосередньо від вищої посадової особи до під-
леглого і далі до інших підлеглих. Вони передбачають
узаконену владу. Керівник у межах лінійних повноважень
може розв'язувати проблеми без погодження з вищими
керівниками, керуючись при цьому наказами, роз-
порядженнями, настановами, законами, звичаями тощо.
Делегування лінійних повноважень формує ієрархію рівнів
управління підприємством, процес створення якої
називається скалярним. Завершена ієрархія є скалярним
ланцюгом, тобто ланцюгом команд, підпорядкованих даному
керівникові (установлення норми управління).
Функціональні (штабні) повноваження делегуються
менеджером вищого рівня управління, який керує певною
функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня
управління, який керує аналогічною функцією. Наприклад,
начальник планового відділу підприємства делегує
функціональні повноваження в галузі планування
начальнику планового бюро цеху, хоча останній перебуває
в лінійному підпорядкуванні начальника цеху.
Зважаючи на різноманітні особливості функціональ-
них повноважень, виділяють кілька їх видів:
– узаконені — функціональний керівник діє в межах
законодавчих норм, статутних документів, наказів тощо,
виконуючи їх без жодних узгоджень;
– рекомендаційні — спрямовані на вироблення конк-
ретних рекомендацій;
– обов'язкові з'ясування — функціональний керівник
з'ясовує свої рішення з лінійними керівниками різного
рівня;
– паралельні — рішення функціонального керівника
діють незалежно і одночасно з рішеннями лінійних ке-
рівників.
Делегування лінійних і функціональних повноважень
вимагає ефективної мотивації, впливу, керівництва

60