Page 57 - 4839
P. 57

Окремою  проблемою  є  переклад  «значущих»  імен.  Так,  у  третьому
                  колі пекла, де карають обжер, Данте зустрічає свого колишнього земляка
                  Чакко. Це – ім’я значуще: адже з одного боку італійське ім’я «Ciacco» – то
                  скорочення від повного «Джакопо», а з  іншого – може означати «свиня»
                  (адже свиня – тварина ненажерлива). Український перекладач Є. Дроб’язко
                  відтворив  це  ім’я  як  «Чвакало»  -  добившись  і  звукової  близькості,  і
                  прозорого  натяку  на  гріх,  за  який  бідолашного  флорентійця  було
                  запроторено до пекла.
                        Перекладаючи  у  1940  р.  комедію  Шекспіра  «Дванадцята  ніч,  або  як
                  вам подобається», М. Рильський лишив імена двох недолугих персонажів –
                  сера  Тобі  Белча  й  сера  Ендрю  Егчіка  –  без  перекладу.  А  відомий
                  перекладач  і  один  з  редакторів  повного  українського  шеститомника
                  Шекспіра  Ю. Лісняк,  готуючи  у  1980-ті  рр.  класичний  переклад
                  Рильського  до  перевидання,  переклав  ці  імена,  і  в  нього  з’явилися  пан
                  Тобіо  Гик  і  пан  Андреа  Тряс  (зазнала  уточнення  й  назва  комедії:
                  «Дванадцята ніч, або як собі хочете»).
                        З  цих  прикладів  видно,  що  можливі  різні  підходи  до  відтворення
                  «значущих» імен. І успіх (чи неуспіх) обраного підходу залежить головним
                  чином від винахідливості й смаку перекладача.

                        5.3 Багатство мови й стиль перекладача

                        Перекладачеві  (насамперед  –  перекладачеві  художнього  тексту)  не
                  досить  говорити  й  писати  рідною  мовою  граматично  правильно.  Він
                  мусить мати багатий словник (накопичити максимум синонімів на кожне
                  слово).  Більше  того,  він  повинен  чітко  усвідомлювати:  який  з  цих
                  синонімів  відповідає  урочисто-піднесеному  стилеві,  який  –  буденно-
                  нейтральному, який – іронічному. Адже нейтральному «помер» відповідає
                  урочисте  «відійшов  у  вічність»  чи  «спочив»,  архаїчне  «переставився»,  і
                  приземлено-зневажливе «здох», «віддав кінці», «врізав дуба».
                        Відомий  російський  філолог  академік  Щерба  ділив  мову  на  чотири
                  стилістичні шари:
                        Урочистий: лице, споживати або вкушати.
                        Нейтральний: обличчя, їсти.
                        Фамільярний: мармиза, наминати.
                        Вульгарний: пика, жерти.
                        Мистецтво  перекладача  полягає  в  тому,  щоб  вибрати  слова  саме  з
                  потрібного стилістичного шару.
                        Скажімо, фразу німецького романтика:
                        Blonde Maid, was zagest du?
                        можна перекласти і як «Яснокоса діво, чому ти тремтиш?», і як «Руда
                  дівко, чого ти трусишся?» Але в другому випадку всі чотири значущі слова



                                                              55
   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62