Page 53 - 4839
P. 53

Кожен  із  видів  перекладу  має  свою  специфіку.  Бездоганний
                  перекладач художньої літератури може виявитися поганим синхроністом,
                  адже  тут,  крім  усього,  потрібна  миттєва  реакція,  вміння  «ущільнювати»
                  думку,  аби  встигнути  за  мовцем.  Добрий  перекладач  наукових  текстів
                  може  виявитися  геть  поганим  перекладачем  поезії  (навіть  верлібру,  не
                  скутого  обов’язковими  вимогами  поетичної  форми).  Адже  при  перекладі
                  наукової  монографії  текстуальна  точність  є  необхідною  умовою,  а  при
                  перекладі поезії вона може призвести до спотворення образності.
                        Але кожен перекладач, незалежно від роду своєї діяльності, має дуже
                  добре  знати  мову,  з  якої  перекладає,  і  бездоганно  –  мовою,  на  яку
                  перекладає.
                        Перекладаючи  слід  пам’ятати:  перекладача  може  ввести  в  оману  як
                  близькість звучання окремих слів, так і те, що перше словникове значення
                  може виявитися зовсім не єдиним (і навіть не найчастіше вживаним).
                        Особливі  небезпеки  чатують  на  перекладачів  із  близькоспоріднених
                  мов, де однакове звучання слів, що мають насправді різне значення, може
                  зіграти злий жарт. Так, у чеховському тритомнику 1954 оповідання “Бабы»
                  та «Мужики» українською мовою так і названо – “Баби” й “Мужики” (хоч
                  М. Рильський  тоді  ж  зауважував  –  “баба”  українською  означає  лишень
                  “стара”,  або  “повитуха”,  а  слово  “мужик”,  у  російській  мові  цілком
                  нейтральне, в українській має образливий відтінок; отже, оповідання слід
                  було б назвати “Молодиці” й “Селяни”).
                        А  фразу  Володимира  Сосюри  «На  розі  дзвенів  трамвай»  (цілком
                  нейтральну,  не  позначену  якоюсь  особливою  образністю)  російський
                  перекладач  Михаїл  Свєтлов  переклав  як  «По  розам  звенел  трамвай»,
                  зробивши  з  простого  хлопця  з  робітничого  Донбасу  Сосюри  поета-
                  символіста.  Фразу  Павла  Тичини  «Женіть  його,  женіть  геть»  інший
                  російський  перекладач  відтворив  «Женить  его,  женить!»  (тобто
                  «Одружити його, одружити»).
                        У  своїй  книзі  «Високе  мистецтво»  російський  перекладознавець
                  Корній Чуковський навів приклади характерних словникових помилок при
                  перекладі з англійської:
                        Tall hat – не «високий капелюх», а циліндр, і сьогодні обов’язковий в
                  Англії на певних урочистих церемоніях.
                        Evening dress – не «вечірнє плаття», а фрак.
                        Fair girl – не так «красуня», як білявка.
                        Traveller – у текстах, які стосуються ХІХ століття, не так мандрівник,
                  як комівояжер.
                        Minister  –  у  тих-таки  текстах  найчастіше  не  «міністр»,  а  простий
                  священик.
                        Genial  spirits  –  зовсім  не  «геніальний  дух»,  а  відкрита  душа,
                  приязність, сердечність.

                                                              51
   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58