Page 56 - 4839

перекладаючи англійською українську народну пісню. Але перекладаючи
англійською україномовну статтю з ботаніки, слід безумовно вжити
нормативне «snowball tree”.

5.2 Передача імен та прізвищ

В українській мові склалася традиція транслітерації
західноєвропейських імен, аби вони звучали якомога ближче до їхнього
звучання в оригінальних мовах. Відтак ми називаємо англійців: Пітер та
Майкл, французів П’єр та Мішель, італійців П’єтро та Мікеле.
Проте з цього правила існують винятки, які важко пояснити логікою.
Вони стосуються давно запозичених імен визначених людей та імен
монарших осіб. Так, з історичних причин ми досі говоримо й пишемо
«Ісаак Ньютон» (правильно було б «Айзек»). Англійських і французьких
монархів ми називаємо за традицією Яків, Карл, Вільгельм, Георг,
Єлизавета, Людовік, хоч їхні підданці, які носять те ж саме ім’я, в
перекладі називатимуться вже Джеймс, Чарльз, Вільям, Джордж, Елізабет,
Луї.
Можливо, цю стару традицію буде колись зламано. Адже вже зараз ми
називаємо сьогоднішнього наступника британського трону, принца
Вельського «Чарльзом», тож, напевно, наступного британського монарха
(якщо порядок успадкування буде збережено) в українських ЗМІ
називатимуть таки Чарльз ІІІ.
Часом клопоту завдають скорочені форми імен, які можуть звучати
досить неподібно до повних. Так, перекладач зобов’язаний знати, що Боб
– це Роберт, Нед – Едвард, Дік – Річард, Білл – Вільям тощо.
Сьогодні в українській мові відбувається змагання варіантів
відтворення імен визначних людей минулого: Гейне та Ейнштейн (так
вони прийшли в українську мову через посередництво російської) і Гайне
та Айнштайн (що ближче до оригінального звучання цих імен). Відтак у
практиці різних видань утворилася мішанина. Лишається сподіватися, що
це питання урегулює нова редакція українського правопису.
Що ж до відтворення російських імен, то в українській літературній
мові існувала стійка традиція перекладати їх, говорячи й пишучи Петро,
Михайло (а не Пьотр чи Міхаіл). Ця ж традиція набула поширення й на
білоруські імена. Останнім часом, однак, певна частина українських
видань започаткувала практику транслітерації російських імен подібно до
європейських: Пьотр І, Владімір Лєнін тощо.
Про неоднозначність питання свідчить те, що М. Рильський,
перекладаючи «Євгенія Онєгіна», транслітерував імена двох головних
героїв («Євгеній», а не «Євген», «Татьяна», а не «Тетяна») і водночас
переклав ім’я третього («Володимир», а не «Владімір» Ленський).

54