Page 51 - 4839

Не можна не відзначити й здійснений зусиллями знаної перекладачки
Марії Габлевич (за підтримки кількох міжнародних установ і фундацій)
унікальний проект «Перекладацької майстерні». У рамках проекту десятки
молодих перекладачів і перекладознавців мали змогу працювати під
наставництвом знаних майстрів. А праці «Майстерні» (що обіймають
широкий діапазон – від записів прочитаних «метрами» лекцій і до перших
самостійних спроб молоді) відразу ж стали бібліографічним раритетом.
“Лабораторія наукового перекладу” (координатори - А. Кулаков,
В. Єрмоленко, І. Супрунець) регулярно діє упродовж кількох років й при
Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» - і головним
предметом її зацікавлень є саме переклад українською світової
гуманітаристики. Важливо, що тут часто обговорюють рукописи ще не
виданих перекладів - і наслідки цих обговорень ще можуть поліпшити
якість майбутніх книг. (Цікаво, що робота Лабораторії окреслила значні
суперечності між вимогами художнього перекладу - де все ще зосереджено
основні кадри, - й перекладу власне наукового. Адже в художньому
перекладі досі провідне місце посідає вироблена ще за доби неокласиків
концепція “вірного перекладу”, на той час як переклад науковий
схиляється до буквалізму; - проте в ньому надзвичайно великого значення
набувають термінологічні конвенції).
Звичайно, для майбутнього українського перекладу критичне
значення матиме майбутній суспільний статус української мови. Наслідки
підвищення офіційного статусу російської мови (на необхідності чого
наполягає ряд політиків) були б, очевидно, вельми негативними для
української мови, яка навіть сьогодні, в умовах формальної державної
«одномовності», фактично не присутня в багатьох важливих сферах
суспільного життя (бізнес, виробництво, спорт, «світське життя» нового
істеблішменту тощо). За такого розвитку можна було б очікувати
наближення статусу української мови до сьогоднішнього становища мови
білоруської, яка, формально залишаючись однією з двох державних мов
Республіки Білорусь, фактично зникла з активного ужитку абсолютної
більшості громадян і, насамперед, - влади.
Однак, попри всі труднощі, упродовж минулих двох десятиліть
переклад значною мірою утратив свою «сакральність» і націєтворчу
функцію. Адже в незалежній Україні вже нікому наче й немає потреби
доводити природність появи по-українському Данте чи Шекспіра.
Натомість переклад став «технологічним», він виконує пряму місію будь-
якого перекладу - ознайомлювати власне читацтво з чужомовними,
незрозумілими в оригіналі текстами, - причому далеко не лише
літературними, а й науковими, технічними, просто інформаційними - аж до
анотацій на товарах широкого вжитку, які теж потрібно відтворювати
грамотно й зрозуміло.

49