Page 50 - 4839

Другий - зумовлений появою в шкільній програмі окремого курсу
світової літератури, який читають українською мовою.
У зв’язку з цим надруковано чимало шкільних та університетських
антологій і хрестоматій, - різного рівня (що залежить від сумлінності та
вправності того, хто цю антологію чи хрестоматію укладає). Виходять
газети й часописи, зорієнтовані саме на вчителів-«зарубіжників». Це -
насамперед «Зарубіжна література» та «Всесвітня література у середніх
навчальних закладах України», де друкують українські переклади творів
світової класики, що ввійшли до навчальної програми, та нариси про
«програмових» авторів. І позитивні наслідки такого «культуртрегерства»
доволі помітні, - бодай у тому, що сьогоднішні молоді люди деталі частіше
цитують світову класику саме в українському перекладі.
Водночас сфера побутування українського художнього перекладу
зазнала й певного звуження – з початку 1990-х вмерло неодноразово
згадуване в цій книзі явище україномовної опери, до створення якого
доклали своїх зусиль такі першорядні українські перекладачі як Максим
Рильський, Микола Бажан, Борис Тен, Микола Лукаш. Сьогодні зарубіжні
опери, дотримуючись практики своєрідного оперового «фаст-фуду», в усіх
наших театрах виконують уже мовою оригіналу, а українські переклади (в
переважній більшості досі не видані) в кращому разі припадають порохом
на полицях театральних бібліотек.
Окремої згадки вартий і бурхливий розвиток перекладознавчих
досліджень – практично в усіх головних університетських та академічних
центрах держави. Надзвичайно збільшилася кількість університетів, у яких
готують сьогодні перекладачів. Ще 1991 року перекладацький фах
освоювали лише в Київському університеті ім. Т. Шевченка
(перекладацький відділ існує з 1962 року) та в Харківському університеті
ім. В. Каразіна (з 1966 року). Сьогодні ж кількість таких ВНЗ налічує 80.
Звичайно, якість підготовки далеко не скрізь є належною, - здебільшого
випускають працівників для численних сьогодні фірм, що перекладають
документи, й лише порівняно невелика частина випускників здатна
братися до художнього перекладу чи, скажімо, синхронного перекладу під
час міждержавних переговорів.
У КНУ ім. Т. Шевченка зараз викладають 33 мови, з декількох
західноєвропейських і декількох східних студентів спеціально вчать
перекладати на 5 спеціалізованих кафедрах (кафедру теорії і практики
перекладу з романських мов ім. М. Зерова очолює відомий
перекладознавець професор О. Чередниченко). Плідною щодо якісної
підготовки молодого покоління перекладачів є робота кафедри
контрастивної лінгвістики і перекладознавства ім. Г. Кочура Львівського
національного університету ім. І. Франка, яку очолює професор Роксолана
Зорівчак. Амбітну програму підготовки перекладачів реалізує Київський
університет ім. Бориса Грінченка, де з 2010 року діє кафедра перекладу.

48