Page 47 - 4839

У ХХ ст. в Україні розроблялися й теоретичні питання перекладу.
Автори перекладознавчих праць насамперед спиралися на досвід кращих
майстрів українського перекладу, а також на досягнення перекладознавчої
думки за межами України.
Найвизначнішим теоретиком перекладу в Україні був Максим
Рильський. Його книжка "Мистецтво перекладу", в якій зібрано статті,
доповіді, листи поета стосовно теми перекладу, залишається найкращим
підручником не тільки для перекладачів-початківців, а й для досвідчених
майстрів. Про переклад художньої прози йдеться у книжках "Слово і
образ" Олексія Кундзіча та "Практика перекладу" Степана Ковганюка. На
прикладах англо-українських та українсько-англійських зв'язків у царині
перекладу будує свої висновки Роксоляна Зорівчак у монографіях
"Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія", "Реалія і переклад"
та ін. Марина Новикова у центр своїх наукових зацікавлень поставила
питання про співвідношення поетики перекладу і поетики оригіналу й про
розмаїті метаморфози, яких зазнають образи першотвору в перекладі.
Критичні статті на тему співвідношення перекладу з оригіналом друкує
Віталій Радчук. З рецензіями на нові переклади, оглядами перекладної
літератури, з проблемними статтями звертаються до читачів зі сторінок
фахової періодики М. Стріха, І. Корунець, О. Чередниченко, та ін.

4.3 Переклад у незалежній Україні

Проголошення незалежності України супроводжувалося величезними
надіями, зокрема, й на небачений розквіт національної літератури,
звільненої, нарешті, від цензурних пут й ідеологічного диктату. Але
реально українське суспільство одержало страшну інфляцію початку 1990-
х і нездарну податкову політику держави, які разом практично вбили
українське книговидання, зробивши його гарантовано
неконкурентоспроможним.
Паралельно вмерла й колись розгалужена мережа
книгорозповсюдження, а відтак сфера побутування серйозної
україномовної книги звузилася до кількох університетських центрів,
переважно на Заході і в Центрі України. Тому масовий український ринок
уже в середині 1990-х виявився цілком окупований дешевою
російськомовною книгою, надрукованою в Росії й Білорусі (де було
ухвалено сприятливе для книговидання податкове законодавство).
Ще 1991 року загинули всі перекладні серії видавництва «Дніпро»
(«Вершини світового письменства», «Перлини світової лірики»,
«Зарубіжна новела» тощо), включно з найостаннішою в часі серією
«Майстри перекладу», де на межі 80-х і 90-х встигли вийти лише три
книги, які більш-менш повно охоплюють віршовану перекладну спадщину
Миколи Лукаша, Василя Мисика і Григорія Кочура. Четверта, - вже

45