Page 46 - 4839

"перекладацької мови", сповненої штучних слів та граматичних
конструкцій, скалькованих з російської.
Послаблення ідеологічного нагляду Москви за літературою під час
"відлиги" наприкінці 1950-х – у 1960-х роках дало можливість до певної
міри виправити становище. Починає виходити журнал "Всесвіт",
присвячений перекладам із зарубіжних літератур. У видавництвах
організують редакції перекладних книжок: "Бібліотека світової класики",
"Вершини світового письменства", "Перлини світової лірики", "Зарубіжна
новела" та ін., виходять антології та багатотомники зарубіжних класиків.
На основі теоретичних поглядів і практичної діяльності перекладачів
старшого покоління (Максима Рильського, Миколи Бажана, Бориса Тена,
Євгена Дроб'язка, Василя Мисика, Ірини Стешенко) утворюється
українська школа художнього перекладу.
Найвизначнішими представниками цієї школи були Григорій Кочур і
Микола Лукаш. Блискучий ерудит, глибокий знавець світової літератури
Г. Кочур провів десять років у сталінському концтаборі за Полярним
колом, звинувачений в "українському буржуазному націоналізмі". Після
повернення в Україну він став видатним організатором літературних сил,
насамперед молодих перекладачів. У 1960-і –1990-і роки Г. Кочур був
одним із найбільш плідних авторів перекладів грецьких та римських
ліриків, англійських, американських, французьких, італійських,
іспанських, чеських, словацьких, російських, грузинських, литовських та
інших поетів.
Найяскравішою постаттю в українському художньому перекладі
другої половини ХХ ст. був Микола Лукаш – поліглот, який перекладав з
чотирнадцяти мов і був глибоким знавцем української мови. Він
відзначався сміливим підходом до розв'язання складних перекладацьких
завдань, часом вдаючись до цікавих експериментів. Йому належить
перший повний переклад "Фауста" Гете, переклади "Декамерона"
Боккаччо, "Пані Боварі" Флобера, п'єс Шекспіра, Лопе де Веги, Мадача,
поезій Апполінера, Лорки, Бернса, Верлена, Тувіма. М. Лукаш також
зазнав репресій з боку комуністичної влади: протягом тривалого часу його
переклади було заборонено публікувати.
Нині визнаним майстром перекладу античної поезії є Андрій
Содомора. Поетичні переклади з усіх слов'янських мов здійснює Роман
Лубківський. Знаним перекладачем австрійської та німецької лірики був
Василь Стус, французьку поезію перекладав Іван Світличний. Активно
перекладає німецьку поезію різних епох Леонід Череватенко, німецьку
прозу – Олекса Логвиненко. Над новим перекладом "Божественної
комедії" Данте працював сучасний перекладознаець Максим Стріха.
Відомі поетичні переклади з французької та англійської мов Михайлини
Коцюбинської. З численними творами угорської поезії ознайомив
українського читача Юрій Шкробинець.

44