Page 44 - 4839

Гофмансталя (1919). Інші перекладачі, що дебютували в 1930-х рр., (за
винятком Бажана) пережили важке ув'язнення чи Сибір, а саме: М. Орест
(1901-1963), брат М.Зерова, перекладач Рільке, Гофсманталя та ін.;
В. Мисик (1907-1983), блискучий перекладач неспрощеного Р. Бернса,
Мільтона, Кітса; Борис Тен (М. Хомичевський) (1897-1983), М. Терещенко
(1898-1966), Г. Кочур та багато ін.
Завдяки вдалим перекладам, активній популяризаторській роботі (у
т.ч. і викладанню Зерова у ВНЗ) ця школа мала наступність, справивши
пізніше значний вплив і на перекладачів з УРСР Г. Кочура,
Д. Паламарчука, А. Содомору та перекладачів із західної діаспори
(М. Орест, І. Качуровський, О. Зуєвський, О. Соловей та ін.).
Комуністичні "вожді УРСР" П. Постишев (1933-1937) та М. Хрущов,
реагуючи на слова Сталіна про українізацію як "місцевий націоналізм",
силовими методами спонукали до корекції нового правопису та
лексикографії, наближаючи їх до норм російської мови. Всекраїнську
Академію наук було перейменовано в Академію наук УРСР, а харківський
перекладацький журнал "Всесвіт" (1928) було закрито уже в 1934 р.
Переклади репресованих перекладачів було заборонено до вжитку і тому
деякі з них з'являлися під чужими іменами (Б. Петрушевський підписався
під зеровським "Борисом Годуновим" О. Пушкіна), а інші випали з ужитку
аж до кінця 1950-х рр.
На той час західноукраїнські поети (Є. Маланюк, Б. Лепкий,
М. Рудницький та ін.) та емігранти зі Східної України (І. Огієнко,
В. Королів), незважаючи на тиск польської влади та пізніше прилучення до
УРСР, продовжували працювати як перекладачі та перекладознавці.
Найбільшим досягненням тих часів можна вважати переклад "Біблії"
І. Огієнком та переклади античної літератури. На багатонаціональній
Буковині, приєднаній до УРСР (1940-1941; з 1944), сформувалася плеяда
німецькомовних поетів і перекладачів, більша частина яких згодом
покинула радянську Україну: І. Вайсглас (німецькі переклади
В. Александрі, румунські Фауста, Фойхтвангера), М. Вінклер (переклади з
німецької на іврит), А. Гонг (на англійську), Й. Грубер (1908-1980)
(переклади української поезії Тичини, Первомайського, Бажана, Сосюри,
Малишка німецькою мовою), Й. Кальнер (переклад із російської,
китайської, а також поезії П.Тичини, М. Рильського, Є.Маланюка),
А. Манес-Шпербер і А. Кітнер (переклади румунською), І. Шрайєр
(переклади на ідиш), а П. Целан (1920-1970), лауреат Бременської
літературної премії, перекладав румунською Чехова, Лєрмонтова,
К.Симонова та 40 поетів із 7 мов.
У час ІІ. Світової війни влада послабила цензуру, намагаючись
викликати почуття патріотизму серед українців, що мало наслідком
блискучі публікації М. Рильського, М. Бажана та ін. Переклади Миколи
Бажана – "Витязь у тигровій шкурі" Руставелі, "Давидіані" Гурамішвілі,

42