Page 40 - 4839

братом М. Косачем переклала "Вечорниці на хуторі під Диканькою".
Поетеса стала відомою в історії українського художнього перекладу 1880-х
рр. своєю працею над десятками ліричних поезій Гайне, уривками з творів
Гомера, Данте, Байрона, росіянина С. Надсона та ін. Своєю майстерністю
виділяються її "культуртрегерські" (М. Стріха) переспіви ліричних пісень
Давнього Сходу (Давні Індія, Єгипет, Іран, Вавилон, Ассирія) та гімни з
давньоіндійських книг "Ріг-Веди", стилізовано (то народнопісенною
формою, то урочистим гекзаметром) відтворені для підручника з
"Стародавньої історії східних народів" (1918) за французькими та
німецькими науковими перекладами. Крім того, поетеса здійснила
еквівалентні прозові переклади декількох драм Г. Гауптмана,
М. Метерлінка, російської прози Тургенєва, Гоголя й Горького, німецької
та французької прози. У 1892 р. Леся Українка (разом із М. Славинським)
випустила чи не першу книжку перекладів чужомовної поезії, видану
українською мовою – "Книгу пісень" Г. Гайне.
П. А. Грабовський (1864-1902), талановитий версифікатор, виступив
автором великої кількості поетичних перекладів – 280 авторів із 27
літератур переважно Західної Європи та Америки. Перебуваючи на 20-
річному сибірському засланні, він мав випадковий добір віршів, проте
намагався "подавати нашій громаді все, що може бути для неї цікавим".
Це: Бернс, Т. Моор, Шеллі, Лонгфелло, Гайне, Уланд, Фрайліграт, Бодлер,
Петефі, Ю. Словацький, а також поети тодішньої Російської імперії
(К. Рилєєв, М. Некрасов та ін.). Значну частину своїх перекладів
Грабовський виконував за допомогою російських підрядників, які готували
для нього товариші – політичні засланці. Незважаючи на це, кращі
переклади П. Грабовського (як, наприклад, поема Байрона "Шільйонський
в'язень") є визначними художніми творами, які дають чітке уявлення про
оригінали. Сам Грабовський так писав про свою працю над перекладами:
"В кожному творі для мене! мають вагу головна думка та загальний
характер, дрібниці мені – ніщо...".
Після 1905 р., коли як наслідок революції були скасовані царські
"україножерські" укази, у Центральній Україні було розпочато друк
Євангелія від Матфея у перекладі Морачевського (130 тис. екз.), хоча
Біблійне товариство видало в 1903 р. у Галичині переклад І. Пулюя (1845-
1918), П. Куліша та І. Нечуя-Левицького. "Плеядівець" І. Стешенко,
перекладач "Орлеанської діви" Шиллера, започаткував народне видання
"Всесвітня бібліотека", а О. Коваленко видав "український декламатор"
"Розвага" (1905; 1906), "Терновий вінок" та "Українська муза" (1908),
антології поезії та перекладів. До перекладачів цих видань і цього періоду
(1880-1910) належали: Н.Романович-Ткаченко, О.Михайлевич; випускник
Афінського університету П.Ніщинський (у 1880-х рр. інтерпретатор
Гомера і Софоклової "Антігони"); Б. Грінченко з дружиною Марією та
дочкою Настею (гарні переклади Гете, Шиллера, Гайне; казки Андерсона,

38