Page 38 - 4839

ЛЕКЦІЯ 4
ІСТОРІЯ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ
короткий огляд (кінець ХІХ-ХХ століть)

4.1 Переклад доби критичного реалізму (1880–1910-ті рр.)
4.2 Період "Розстріляного Відродження" (1920-1937/41) у СРСР та
в УРСР (неокласики М.Зеров, М.Драй-Хмара, П. Филипович,
М. Рильський та ін.)
4.3 Переклад у незалежній Україні
 Вступ до спеціальності – переклад: Навчальний посібник для студентів
I курсу/ Стріха М. В., Чала Ю. П., Шевченко О. В.; Міністерство освіти
і науки, молоді та спорту України, – Київ. [Київ. ун-т ім. Б. Грінченка],

2011. – 167 с.
 Кияк, Т. Р. Перекладознавство (німецько-український напрям) :
підручник / Т. Р. Кияк, А. М. Науменко, О. Д. Огуй. – К.: Видавничо-
поліграфічний центр"Київський університет", 2008. – 543 с.
 Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. Навчальний посібник. Київ:
Юніверс, 2003. – 280 с.
 Франко І. Каменярі. Український текст і польський переклад: Дещо про
штуку перекладання / Іван Франко // Франко І. Зібрання творів: у 50 т. –

К.: Наукова думка, 1981. – Т. 39. – С. 7.

4.1 Переклад доби критичного реалізму (1880–1910-ті рр.)

Українці і надалі продовжували залишатися поділеними між двома
імперіями – Росією та Австрією, в яких розпочалося інтенсивне
формування капіталістичних відносин та, побічно, посилилося складання
нетитульних націй. Це не могло не відбитися на національному русі, і на
творчому процесі його відображення. У другій половині 19 ст.
національний (народницький) рух на Україні, який знайшов своє
вираження і в літературній творчості та перекладі, набрав сили, на що
царизм прореагував забороною української мови та культури у
Валуєвському указі 1863 р. та Емському указі 1876 р. Обидва ці акти
категорично виключали появу друком перекладів українською мовою
(практично до 1905 р.), у т.ч. переклад ніжинським інспектором
П. Морачевським "Біблії" "на полупольском наречии Малоруссов", бо за
доносом до князя Долгорукого, що ліг в основу Валуєвського указу, "к
этому крепкому камню не трудно будет пристроить обособленіе языка,
потом национальности". У цих умовах австрійська Галичина (з часописами
"Зоря", "Правда", "Літературно-науковий вісник") стала місцем для друку
українських перекладів (у т.ч. з Наддніпрянської України).

36