Page 37 - 4839
P. 37

М. П. Старицький  (1840-1904)  досить  удало  (проте  хореєм  замість  ямбу)
                  відтворив монолог із "Гамлета" Шекспіра, переклав у романтичному дусі
                  сербські  балади  і  поезії  Гайне,  Байрона  і  Міцкевича,  твори  Лєрмонтова,
                  Пушкіна  та  Некрасова  (1860-ті  рр.),  створивши  при  цьому  чимало
                  неологізмів  та  виробивши  чіткий  стиль.  Першим  професійним
                  перекладачем  України  19  ст.  став,  однак,  Пантелеймон  Куліш  (1819-
                  1897).  Саме  він,  демонструючи  "пасіонарний  прояв  особистості  митця"
                  (І. Франко), переклав за пізніми німецькими романтичними традиціями (з
                  униканням парафраз, звільнившись від "бурлескної котляревщини", проте
                  з багатьма метафорами і високими стилістичними новотворами, що несли
                  "присмак  очужинення")  15  найкращих  драм  Шекспіра  (у  т.ч.  "Гамлет,
                  принц Данський", 1899), поему Байрона та вірші Гете, Шиллера та Гайне, а
                  також  "Псалтир"  (1879)  і  разом  із  І. Пулюєм  та  І. Нечуй-Левицьким
                  "Біблію".  П. Кулішу  вдалося  сформувати  унікальну  перекладацьку  мову,
                  де  для  передачі  внутрішньої  драматичності  оригіналу  органічно
                  поєднувалися  вигранений  перекладачем  високий  та  розмовний  стилі
                  (шляхом вживання біблеїзмів, русизмів, полонізмів, церковнослов'янських,
                  староукраїнських  та  розмовних  і  діалектних  слів).  Високий  стиль
                  (внаслідок застосування відповідного синтаксису та церковнослов'янізмів)
                  знайде своє оптимальне вираження у перекладі "Біблії".
                        Традицію  класичного  романтичного  перекладу  умовно  позначають
                  терміном  "мейнстрім"  (англ.  "головна  течія"),  тобто  такий  переклад,  що
                  ґрунтується на використанні всіх багатств української мови в історичному
                  та  регіональному  аспектах  і  на  відмові  від  надто  помітної  "українізації"
                  реалій, орієнтований на літературні норми та має виважений чіткий стиль.

                        Контрольні запитання:
                        1. Де і коли було вперше зображено перекладача?
                        2.  Назвіть  найвідоміших  перекладачів  та  їх  праці  періоду
                  Античності.
                        3. Коли було започатковано день перекладача?
                        4. Охарактеризуйте переклад епохи середньовіччя.
                        5.   Коли      виникають         перші      перекладацькі         центри       доби
                  Відродження?
                        6. Чим відзначається переклад епохи Бароко?
                        7. Назвіть основні переклади XVIII ст.
                        8.  Якими  теоретичними  міркуваннями  про  науку  перекладу
                  відзначилася епоха романтизму?






                                                              35
   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42