Page 31 - 4839

тлумачення однієї репліки Сократа він був засуджений на кару смерті й
був спалений на вогні інквізиції в 1546 році. Переклад Біблії в той час
заборонено, насамперед на народну мову, але подібні утиски не могли не
зазнати спротиву.
Найяскравішою постаттю в цей період трансформації Європи
виступає німецький священик, доктор теології Мартін Лютер (1483 –
1546), який запропонував принципово новий переклад Святого Письма,
спираючись на давньоєврейський та грецький оригінали, як і на наявні
латинські версії. Цей новий переклад Біблії став головною опорою
Реформації християнської церкви.
Творчий метод Мартіна Лютера можна охопити його ж формулою:
"rem tene vers sequentur" ("влови суть, тоді слова самі прийдуть услід"). У
своєму "Посланні про переклад" (1530) він захищає свої позиції багатьма
прикладами та доводами перед критиками, які закидали йому вільний
переклад. Саме в цьому творі Мартін Лютер, мабуть перший, вживає
термін "Verdeutschen".
Трагічно склалася доля Вільяма Тіндля, учня й вірного послідовника
Лютера, який переклав Біблію англійською мовою, орієнтуючись на
принципи свого вчителя. Але за наказом Карла V його схопили та спалили
на вогнищі. Проте новітні ідеї було вже неможливо зупинити. Починаючи
з ХVІІ ст. в європейських літературах домінують принципи, згідно з якими
текст має відповідати нормам класицизму, де зміст та форма були в
єдності. Щоправда, нерідко для перекладу використовується норма-
посередник, як правило, сильна своїми літературними традиціями та
поширеністю французька мова.

3.4 Переклад епохи Бароко (1600–1750)

Кількість перекладів зросла в епоху бароко, яке посилило
орнаментування тексту. Класиками німецького перекладу та
перекладознавства цього періоду став Мартін Опіц (Martin Opitz: 1597–
1639) та Ю. Г. Шоттель (Justus Georg Schottel: 1612–1676).
Проаналізувавши ступінь розвитку письмових норм, М. Опіц заявляв, що
німецька мова вже стала повновартісною літературною мовою; вона нічим
не поступається в поетичному та ораторському стилях іншим мовам.
Метою перекладу для Шоттеля було "онімечення" змісту завдяки багатим
власним мовним засобам вираження. Він сформулював чіткі граматичні та
стилістичні правила, які вже більше не перебували "в прокрустовому ложі"
латинської мови. Поряд з тим Шоттель зберігав за перекладом
мовнозбагачувальну функцію. Володіння гарним мовним "арсеналом"
призводило до певного декорування тексту.
Саме бароковий переклад релігійних, а згодом і світських текстів
зазнав особливого розвитку на Україні. Спочатку центр перекладацької

29