Page 28 - 4839

століттями найчастіше служили джерелом натхнення для художників та
поетів. З 1992 року Міжнародна федерація перекладачів відзначає день св.
Ієроніма 30 вересня як Міжнародний день перекладу.

3.2 Епоха середньовіччя

Античний світ поступово згасає і настає європейський період. Після
того як у Багдаді в ІХ-Х ст. вчені переклали арабською мовою низку
наукових та філософських творів давньогрецьких авторів, вже в ХІІ ст. ці
праці перекладалися латиною в іспанському місті Толедо. В ХІІІ ст. латина
замінюється іспанською мовою. Головна увага звертається на переклади в
царині математики, медицини, астрономії, астрології. На жаль, Європа
залишається порівняно бідною на власні наукові здобутки. Проте,
користуючись підтримкою церкви та збагачуючи латинську культуру
знаннями інших народів, перекладачі започатковують в ХІІІ ст. за
підтримки короля Альфонсо Х власну культурну традицію.
"Толедській школі" належить видатна роль в ознайомленні
середньовічної Європи з науковими та філософськими досягненнями
попередніх цивілізацій. Перекладачі Толедо суттєво вплинули на
формування західноєвропейського наукового світогляду. Саме завдяки
Аверроесу та Авіценні Європа відкрила для себе Аристотеля та Платона.
Все це створювала підґрунтя для заснування тут перших університетів.
Разом з тим християнство принесло із собою Святе письмо, яке
вимагало нових підходів. Святе письмо базувалося на шануванні Слова як
окремої частки, котра єднає людину з Богом. Таке середньовічне
сприйняття тексту дає ключ до розуміння середньовічної теорії перекладу.
У центрі таких уявлень – іконічна природа слова, тобто слово виступає як
образ предмета, до того ж між ними існує нерозривний зв'язок. По суті, це
теза філософії неоплатонізму. Тому переклад на практиці передбачав
обов'язковий вибір іконічного знаку, але вже іншою мовою. Звідси бере
початок "буквальний переклад" в Європі.
Такий підхід став особливо характерним для перекладу тексту Біблії.
Ще в ІVст. н.е. одним із перших варіантів був переклад Біблії готською
мовою, здійснений вестготським монахом Вульфілою. Для нього він
спершу розробив готський алфавіт. Переклад був дослівним, хоча автор
намагається застосовувати транскрипцію та калькування у випадках, коли
перекладається слово, якого немає в готській мові. Дороговказом
слугувала доктрина християнства, тому незрозумілість змісту вважали
навіть позитивним явищем, оскільки вона підсилювала містичність
релігійного почуття. Водночас подібна практика дослівного перекладу
приводила до безпосереднього запозичення латинських та грецьких
граматичних структур, які засвоювалися мовою перекладу. Ці

26