Page 29 - 4839

перекладацькі засади використовували і для наступних перекладів Біблії в
Середньовіччі.
Починаючи з ХІІ-ХІІІ ст., збільшується також частина світських
перекладів. Завдяки перекладам поширюється лицарський роман в Англії,
Іспанії, Італії, Німеччині, Норвегії, насамперед перекази французьких
рицарських романів. Особливо популярним став старофранцузький епос
"Пісня про Роланда".
Разом з тим формуються засади усного перекладу, змінюється
соціальна думка: якщо спершу вважали, що це диявольське заняття і носіїв
іншої мови сприймали як неповноцінних, то завдяки наростанню
дипломатичних контактів між державами, перекладач стає офіційною
посадовою особою та має державне визнання. У ХІІІ ст. юрист Петрус де
Боско домагається заснування в Парижі спеціальної Вищої школи усних
перекладачів зі східних мов та пропонує в посланні до Філіпа ІV
орієнтовну програму навчання. Отже, переклад стає своєрідною зброєю в
експансії європейської культури на Схід.
У Німеччині перші пам'ятки перекладу з'являються у VІІІ ст., які
можна вважати й першими пам'ятками письма давньоверхньонімецькою
мовою. Це "Отче наш" та "Символ віри", "Ісідор" (переклад трактату
Ісідора Севільського "Про істинну віру"), в ІХ ст. "Татіан" (переклад
євангельської гармонії Татіана з грецької через латинь німецькою мовою).
Тут слід згадати й твори "Геліанд" та "Отфрид". На Х ст. припадає
перекладацька діяльність Ноткера Губатого, або Німецького (950-1022),
який керував монастирською школою в монастирі СанктГаллен. Це був, по
суті, один з найбільших центрів перекладу того часу. Сам Ноткер переклав
"Риторику" й "Категорії" Аристотеля, "Шлюб Філології та Меркурія"
Марціона Кацелли, "Втіха філософією" Боеція, "Буколики" Вергілія,
псалми і т.п. Хоча в цілому Ноткер користується буквальним перекладом,
він все ж рідко послуговується транслітерацією, застосовуючи активно
словотвір шляхом калькування і конверсії. На прикладі перекладів Ноткера
бачимо, якою великою могла бути роль перекладу в розвитку
словникового запасу мови (наприклад: якщо словниковий запас слів
"Татіана" складає 2300 слів, то в Ноткера це вже 7000 слів).
У ХІІ – ХІІІст. В Європі стають популярними світські тексти. Не стала
винятком і Німеччина, де особливу популярність набули лицарські романи
і джерелом тут слугують найперше французькі твори. Як зразки перекладів
їх німецькою мовою слугують переклади романів "Парцифаль" Вольфрама
фон Ешенбаха, "Ерек" та "Івейн" Гартмана фон Ауе. Важливою віхою в
перекладацькій діяльності того часу став переклад популярного в Європі
старофранцузького епосу "Пісня Роланда" середньоверхньонімецькою
мовою.
На Сході в середні віки також спостерігається розквіт перекладацької
діяльності. В арабському світі він припадає на VІІІ-ХІІІ ст., тобто в епоху

27