Page 24 - 4839

Навіть у діловому листуванні завдяки перекладові утвердилися
стандартні форми, де комунікативне повідомлення обрамлене певними
звертаннями ввічливості.
Чимало неологізмів запровадив у своїх перекладах Михайло
Старицький (як-от іменник «мрія», «викований» на основі дієслова
«мріяти», що первісно мав дещо інше значення: «Гора ледве мріє на
обрії»). Уже в 1930-ті роки Максим Рильський, перекладаючи «Євгенія
Онєгіна» Пушкіна, запровадив у мову чимало слів, пов’язаних з життям
вищих верств (їх в українській народній мові не було, бо самі ці вищі
верстви були зросійщені або спольщені). Відтоді існує прикметник
«світський» (у значенні «належний до вищого товариства»), хоч до того в
аналогічному значенні вживали слово «великопанський».
І в наш час переклад виконує функцію термінологічного збагачення
мови, оперативного впровадження термінів з природничих і гуманітарних
наук. У більшості випадків мова запозичує ці терміни в
«інтернаціональному» звучанні (гіпотенуза, бісектриса, кварк, спін,
фемінізм тощо). Але в ряді випадків прижилися тактовно сформовані
українські слова (електричний струм, чи, зовсім нещодавно, в
гуманітарних науках іншувати, іншування як відповідник до to other,
othering).
4. Націєтворча функція перекладу характерна для культур і націй,
які перебувають у колоніальному й постколоніальному статусі, для яких
процес формування модерної нації ще триває.
У ХІХ столітті в умовах бездержавного існування України українські
переклади Біблії і драм Шекспіра виконували не лише (й не в першу чергу)
місію ознайомлення зі Святим письмом чи творчістю британського
драматурга. Насамперед вони утверджували статус української мови як
самостійної мови (а не «малоросійського наріччя» єдиної російської мови,
як офіційно вважав уряд Російської імперії), а самих українців – як окремої
нації (а не регіонального субетносу росіян).
Відтак різні імперські уряди обрушували свої репресії в першу чергу
на український переклад. Емський акт імператора Олександра ІІ, виданий у
1876 році, дозволяв оригінальну літературу «на малоросійському наріччі»
на селянську тематику (хоча й з ускладненою цензурною процедурою - всі
дозволи треба було отримувати не в місцевого цензора, а в Петербурзі).
Але всі навчальні, наукові й перекладні тексти українською мовою
заборонялися беззастережно. Тому і всі 13 драм Шекспіра, перекладених
Кулішем, і перша українська Біблія в перекладі Куліша, Пулюя і Нечуя-
Левицького були надруковані поза межами Російської імперії, у Львові й
Відні. Цю заборону було скасовано лишень у під час першої російської
революції 1905 року.
У 1930-ті роки, під час сталінських репресій, було фізично знищено
більшість провідних українських перекладачів – Миколу Зерова, Михайла

22