Page 23 - 4839

тоді, коли наприкінці ХІХ ст. Фіцджеральд переклав їх англійською.
Відразу потому з’явилися переклади іншими європейськими мовами, в т.ч.
українською (перший перекладач – визначний сходознавець Агатангел
Кримський). Так само захоплення Європи японською поезією розпочалося
приблизно тоді ж після появи французьких перекладів Едіт Конф’є.
Отже, саме завдяки перекладу людство (і, більшою мірою, Європа)
можуть відчувати себе певною цілісністю, а не механічним набором
культур.
Важливий висновок – можливість множинних інтерпретацій цих
творів у кожній літературі. Майже кожен твір з цього переліку існує
англійською, французькою чи російською мовами в десятках версій.
Перекладач слугує функції комунікації, оскільки адаптує кожен твір
до вимог своєї культури. Можливим є розширення перекладу порівняно з
оригіналом, поява різних описових (перифрастичних) відповідників,
особливо коли йдеться про реалії, відсутні в цільовій мові, синонімічні
заміни тощо.
Водночас саме завдяки перекладам (як художнім, так і сьогодні дедалі
більшою мірою перекладам повідомлень ЗМІ) такі реалії як Марсельєза,
лорд, смокінг, спагеті, суші, джихад, камікадзе ввійшли до більшості
сучасних мов.
2. Когнітивна (пізнавальна) функція перекладу. Вона тісно
пов’язана з комунікативною. Завдяки перекладові знання, здобуті в одній
культурі, швидко стають набутком усього людства. Переклад не лише
дозволяє обмінюватися знаннями, але й сприяє однаковому
структуруванню знань у різних мовах. Отже, відбувається зближення
мовних і концептуальних картин світу в різних національних культурах,
яке особливо посилилося завдяки процесові глобалізації.
3. Креативна (творча) функція перекладу. Переклад стимулює
розвиток жанрово-стилістичного розмаїття цільової мови, особливо коли
вона перебуває на нижчому ступені розвитку, ніж мова оригіналу.
Завдяки перекладові набутком усіх європейських літератур стали
сонет і терцина (виникли спершу в Італії в ХІІІ столітті), класична ода й
трагедія (мають витоки в античності). Саме переклади текстів римського
права дозволили запозичити такий жанр юридичної літератури як кодекс.
На території України діяли такі кодекси як «Руська правда» (ХІ-ХІІ ст.) і ІІ
Литовський статут (1566), окремі норми якого були чинні на Чернігівщині
й Полтавщині аж до 1917 року. Перші наукові трактати, перекладені
новими мовами з латини, стали прототипами сучасної наукової літератури.
У ХХ столітті завдяки перекладові в усьому світі розповсюдилися такі
жанри як психологічний роман (Пруст, Вулф, Моріак), екзистенційний
роман (Камю, Сартр), роман-антиутопія (Орвелл, Платонов, Зам’ятін).

21