Page 21 - 4839

критерії оцінювання перекладу не можуть бути раз і назавжди встановлені:
за ними повинна стояти історична доба перекладача, завдання, що їх він
перед собою ставив, його коло читачів.
Наприклад, давні переклади (наприклад, переспіви Петра Гулака-
Артемовського з Горація, надруковані під назвою «Гараськові пісні» у
1820-ті рр.), які здаються нам сьогодні пародійними, могли сприйматися
їхніми сучасниками цілком серйозно і позитивно. Саме так ставиться до
«Гараськових пісень» герой Шевченкової повісті «Близнята» сотник
Сокира (хоч для самого Шевченка, людини наступної доби, ці переклади є
вже «геніальною пародією»).
Згідно з сучасним болгарським перекладознавцем Анною Ліловою,
діалектика об’єктивного і суб’єктивного є різною з погляду оригіналу й
перекладу. До об’єктивного в оригіналі належить відображена дійсність
(те, що зображується, зміст), а до суб’єктивного – специфіка її художнього
відображення (те, як зображено, художня форма). З погляду ж перекладача
обидві сторони оригіналу об’єктивні, а суб’єктивна – його здатність те і те
відтворити відповідними стилістичними засобами. Така думка ще раз
свідчить – необхідний історизм в оцінюванні перекладів, що творилися в
різні часи, бо оцінка допустимої суб’єктивності в різний час могла бути
цілком різна.
Після того, як у західному перекладознавстві відбувся «культурний
поворот», намітився тісний зв’язок між наукою про переклад, і такими
далекими від неї раніше напрямками, як філософія, культурологія, пост-
колоніальні студії, гендерні студії.
Критика перекладу покликана давати обґрунтовану оцінку нових
перекладів, послуговуючись висновками теорії. Роль критики перекладу
дуже велика, оскільки саме вона визначає орієнтири для перекладачів-
практиків (які не завжди читають наукові праці теоретиків). Провідні
світові часописи, присвячені актуальній літературі (від англійського «Тhe
Times Literary Supplement» і американського «The New York Times Review
of Books» до російського «Иностранная литература» та польського
«Literatura na swiecie») дають багато зразків високопрофесійної критики
перекладу. На жаль, сьогодні в Україні критика перекладу перебуває не в
кращому стані, і більшість нових перекладів не отримує фахової оцінки, а
самі рецензії на переклади постійно друкують лише деякі видання (як-от
журнал перекладної літератури «Всесвіт»).
Галузі теорії перекладу тісно пов’язані з іншими науковими
дисциплінами. Загальна і часткові теорії перекладу спираються на
лексикологію і граматику (в основі часткових теорій перекладу лежать
порівняльна граматика і лексикологія двох мов). Натомість теорія
художнього перекладу, як уже було зазначено, пов’язана не лише з
лексикологією, але й з літературознавством, історією культури,
соціальною історією.

19