Page 18 - 4839

Найдавніший вид перекладу – усний. У ІІ тисячолітті до н.е. у
Стародавньому Єгипті існували спеціальні перекладачі, які перекладали
мову нубійців (мешканців сучасного Судану).
Найдавніші пам’ятки писемного перекладу – вавилонський переклад
шумерського епосу «Гільгамеш» та документи з бібліотеки ассирійських
царів у Ніневії (їм 3500 років).
Сьогодні усний переклад існує як:
- синхронний (переклад конференцій, виступів політичних лідерів
тощо);
- послідовний.
Письмовий переклад у свою чергу поділяється на переклад:
- офіційно-ділових документів (де потрібна насамперед текстуальна
точність «слово в слово»);
- інформаційних повідомлень та публіцистики;
- наукових текстів (найбільші проблеми – термінологічні, бо сучасна
наука щодня продукує нові терміни, і перекладач зобов’язаний ставати
співтворцем цих термінів);
- художніх творів.
Художній переклад має ту особливість, що форма і зміст художнього
тексту перебувають у єдності. Завдання перекладача - зберегти цю єдність.
Потрібно не лише правильно передати ідеї автора, але й спосіб подачі цих
ідей, семантично-стилістичну структуру оригіналу.
Переклад поезії має великі особливості порівняно з перекладом прози
(важать вимоги форми поезії – вони специфічні для кожної культури;
важить ритміко-інтонаційна своєрідність, окрему вагу має кожне слово
тощо).
Свою специфіку має переклад драматургії (у т.ч. кінодраматургії),
переклад вокальних текстів (хоч сьогодні він дещо втратив значення у
зв’язку з поширенням практики виконувати не лише опери, але й естрадні
пісні мовою оригіналу), переклад дитячої літератури.
Можливий також науковий переклад художніх текстів, який якомога
точніше відтворює зміст, але не дбає про форму (наприклад, українські
переклади «Пекла» Данте і «Пісні про Роланда» професора Українського
католицького університету в Римі Б. Лончини, російські переклади
«Гамлета» і «Отелло» Шекспіра шекспірознавця М. Морозова, англійський
коментований переклад «Євгенія Онєгіна» В. Набокова тощо). На Заході
дедалі частіше поезію перекладають саме так – з огляду лише на
формальну передачу змісту.
Нарешті, специфіку мають скорочені та адаптовані переклади
(«Одіссея», «Іліада» для дітей – українські перекази К. Гловацької з
використанням фрагментів перекладів Бориса Тена, «Дон Кіхот»,
«Гаргантюа і Пантагрюель» тощо).

16