Page 47 - 4829

особливостям цих праць. По-перше, їх створення було
безпрецедентним, що залучити на тривалий час групу
послідовників з конкуруючих наукових напрямків. У той
самий час вони були достатньо відкритими для того, що нові
покоління вчених могли знаходити в них для себе невирішені
проблеми будь-якого характеру. Досягнення, які мають ці два
типи характеристик, я надалі буду називати парадигмами,
терміном, який тісно пов’язаний з нормальною наукою. Щодо
цього терміну, я мав на увазі, що деякі загальновизнані
приклади фактичної практики наукових досліджень –
приклади, які містять закон, теорію, їх практичне
застосування та необхідне обладнання – в сукупності дають
нам моделі, з яких виникають традиції наукового
дослідження. Такі традиції, які історики науки описують як
астрономію Птолемея (або Коперніка), аристотелівську (або
ньютонівську) динаміку, корпускулярну (або хвильову)
оптику. Вивчення парадигм готує студента до входження у
наукове співтовариство. Приєднуючись до певного наукового
товариства студент у своїй подальший науковій практиці буде
несуттєво розходитись з фундаментальними принципами
цього товариства. Вчені, які діють на основі однакових
парадигм, спираються на однакові правила та стандарти
наукової практики. Ця сукупність установок та
спостережувана узгодженість, яку вони забезпечують,
створюють передумови нормальної науки. Формування
парадигми та розвиток на її основі більш езотеричного типу
досліджень є ознакою зрілості розвитку будь-якої наукової
дисципліни [С. 34-36].
«…» У своєму найбільш поширеному значені парадигма
означає модель або зразок. Проте поняття модель не повністю
вичерпує значення парадигми. В стандартному застосуванні
парадигма функціонує в якості дозволу на копіювання
прикладів, кожен з яких в принципі може її замінити. У науці

47