Page 49 - 4829

вона не може бути критерієм для перевірки майстерності
вирішення головоломок. Критерієм має виступати здатність
взагалі вирішити головоломку [C. 65].
«…» Перша проблема полягає у тому, що важко
встановити правила, за якими вчені обирають окремі традиції
наукового дослідження. Другою причиною є те, що вчені
ніколи не вважають самоціллю вивчити закони, поняття та
теорії. В процесі їх застосування виникає певна єдність. Нову
теорію завжди оголошують разом з її застосуванням до
конкретного ряд явищ. Потім, коли ця теорія стає визнаною,
вона потрапляє до підручників і стає настановою для
наступних поколінь. Застосування теорії допомагає її
засвоєнню. Наприклад: якщо студент вивчає динаміку
Ньютона, то він зможе її зрозуміти не через поняття сила,
маса, простір, час з підручників, а через спостереження та
використання цих понять при вирішенні завдань. За час
навчання проблеми стають складнішими. Проте вони
визначаються попередніми досягненнями [С. 77-78].
«…» Наукові революції – це некумулятивні епізоди у
розвитку науки, коли стара парадигма цілком чи повність
змінюється новою, яка є несумісною зі старою. Наукові
революції починаються зі зростання свідомості, коли стає
зрозумілим, що існуюча парадигма перестала адекватно
функціонувати. Тоді починаються дійсно революційні
перетворення в тій галузі, в якій діє дана парадигма.
Наприклад: астрономи можуть легко прийняти відкриття
рентгенівського випромінювання, бо їх парадигма не
змінюється від відкриття нового виду випромінювання. Проте
такі дослідники як Кельвін та Рентген, які вивчають теорію
випромінювання або працюють з катодними трубками,
змушені переглядати свою парадигму. Тому рентгенівське
випромінювання могло бути відкритим лише тоді, коли
нормальне дослідження стало неможливим [С. 129-130].

49