Page 42 - 4829

висловлювання, а правила перетворення висловлювань, тобто
різновид псевдо висловлювань. Цю спробу вирішити
проблему індукції об’єднує зі всіма більш ранніми
аналогічними спробами, а саме апріорізмом,
конвенціоналізмом та ін., одне безпідставне припущення про
те, що всі істинні висловлювання в принципі мають бути
повністю вирішуваними, тобто піддаватись верифікації чи
фальсифікації. Якщо відмовитись від цього припущення, тоді
стає можливим просте вирішення того протиріччя, яке
створює проблему індукції. Ми можемо послідовно
інтерпретувати закони природи та теорії як істинні
висловлювання, які частково є вирішуваними, тобто вони за
логічними підставами не можуть бути піддані верифікації, але
аналогічним чином можуть бути лише піддані фальсифікації.
Ці висловлювання перевіряються шляхом їх послідовної
фальсифікації. Це рішення дозволяє вирішити і іншу
проблему пізнання. Це проблема демаркації (кантівська
проблема кордонів знань), яку можна визначити як проблему
пошуку критеріїв, які б дозволили провести різницю між
висловлюваннями, які належать до емпіричної науки та
висловлюваннями, які можна назвати метафізичними. Згідно
до рішення цієї проблеми, яке запропонував Вітгенштейн,
такий поділ досягається шляхом використання понять
значення або смисл. Кожне осмислене висловлювання має
бути функцією істинності атомарних висловлювань, тобто
бути повність логічно зведеним до сингулярних висловлювань
спостереження або виводитись з них. Якщо деяке
висловлювання, що претендує на роль наукового не
піддається такому зведенню, тоді воно немає значення, воно є
псевдо висловлюванням або метафізичним. В результаті
метафізика є беззмістовною нісенітницею. Може здатися, що
провівши таку демаркацію позитивісти досягнули більшого
успіху в знищенні метафізики, ніж всі попередні анти

42