Page 48 - 4829

парадигма рідко є об’єктом копіювання. Вона є об’єктом для
подальшої розробки та конкретизації в нових більш складних
умовах. Парадигми отримують свій статус тому, що їх
використання призводить до більш швидкого результату, ніж
застосування інших конкурентних до парадигми способів
вирішення проблеми. Проте успіх парадигми спочатку
виступає як в основному перспектива успіху у вирішення ряду
проблем особливого роду. Спочатку невідомо якими будуть ці
проблеми. Реалізація завдань нормальної науки полягає в
зіставленні фактів з уявленнями на основі парадигми та
завдяки подальшому розвитку парадигми. Мало людей
усвідомлює скільки буденної роботи треба буде зробити для
здійснення парадигми. Саме наведенням порядку зайняті
більшість вчених і ході їх наукової діяльності. Це і складає те,
що я називаю нормальною наукою. При близькому розгляді це
нагадує спробу втиснути все в тісну коробку. Мета
нормальної науки не потребує встановлення нових видів
явищ, бо явища, які не можна втиснути в цю тісну коробку
просто викидаються з поля зору. Вчені нормальної науки не
ставлять за мету обґрунтування нових теорій, але при цьому
вони ненавидять теорії інших. В нормальній науці робота
спрямована на розробку тих явищ та теорій, існування яких
вже передбачає парадигма [С. 49-51].
«…» Задачі-головоломки є особливою категорією
проблем, вирішення яких може стати перевіркою таланту та
майстерності дослідника. У цих головоломок є спільні риси з
нормальною наукою. Проте є проблеми, які не є
головоломками. Наприклад пошук ліків від раку або
встановлення миру у всьому світі не є головоломками, бо їх
рішення може повністю бути відсутнім. Розглянемо складову
фігуру головоломку, елементи якої взяті з двох різних коробок
з головоломками. Так як ця головоломка може бути
проблемою навіть для найбільш геніальних винахідників, тоді

48