Page 39 - 4829

біфуркацій. Це означає, що навіть в фундаментальних науках
існує темпоральний, наративний елемент (тобто елемент
історичної розповіді). Це означає кінець визначеності. Світ є
конструкція, в побудові якої ми всі можемо брати участь. Як
писав Імануїл Валерстайн: “можна – перебуває в сфері
можливого, але не можна стверджувати з впевненістю –
створити більш людський, більш рівноправний світ, який
краще вкорінений в матеріальну раціональність”. Флуктуації
на мікрорівні відповідальні за вибір тієї гілки розвитку, яка
виникає після точки біфуркації, і тому визначають ту подію,
яка має статись. Це не означає, що гуманітарні науки треба
звести до фізики. Наше завдання полягає не в редукції, а в
досягненні згоди. Поняття, які розробляють науки про складні
системи можуть бути більш корисними метафорами, ніж
традиційні визначення ньютонівської фізики. Науки, які
вивчають складність світу, можуть призводити до метафор,
які можна використовувати щодо суспільства: подія є
виникнення нової соціальної структури після проходження
біфуркації; флуктуації постають наслідками індивідуальних
дій. Подія має мікроструктуру. Наприклад: революція у Росії
1917 року. Кінець царського режиму міг мати різні форми.
Шлях, яким пішов розвиток, був результатом дії багатьох
факторів, таких як відсутність далекоглядності царя,
непопулярність його дружини, слабкість Керенського,
насильство Леніна. Саме ця мікроструктура, саме ці
флуктуації спричинили наростання кризи та її подальший
розвиток через наступні події. З цієї точки зору історія є
послідовністю біфуркацій. Додатковим прикладом є перехід
від палеоліту до неоліту, який відбувся одночасно по всій
земній кулі. Цей період виступає точкою біфуркації, яка
пов’язана з більш системним засвоєнням матеріальних та
природничих ресурсів. Виникають різні варіанти неоліту в
Китаї, Єгипті, доколумбовій Америці. Будь-яка біфуркація

39