Page 37 - 4829

схему. За Т. Куном таку діяльність можна вважати внутрішньо
парадигміальною. Це закритий тип раціональності» [2, с. 94-
95]. «Відкрита раціональність передбачає вихід за межі
фіксованої системи пізнавальних координат, за жорсткі
конструкції, які обмежуються поняттями, передумовами та
концептуальними орієнтирами. Вона спрямована на
критичний аналіз вихідних передумов концептуальної схеми.
Така раціональність визначає горизонти людської
пізнавальної діяльності. Це предметно-змістовна установка на
більш глибоке осягнення реальності, яка здійснює рефлексію
парадигм та світоглядів» [2, с. 95-96]. «Вихідним пунктом
такої рефлексії є розуміння, що реальність є завжди більшою
за людські уявлення про неї, тому не можна канонізувати
будь-яку картину світу. В науці ми маємо справу не з
картиною об’єктивної реальності, а з її окремими моделями,
які побудовані на установках суб’єкта, обраних ним позиціях.
Наукова модель є результатом взаємодії “гри” суб’єкта з
реальністю. Розвиток наукової рефлексії призводить до
переконання, що сучасна наукова раціональність може бути
побудована лише з позиції відкритої раціональності» [2, с.
104].
(1. Швырев B. C. Теоретическое и эмпирическое в
научном познании. – М.: Наука, 1978.; 2. Швырев B. C.
Рациональность как ценность культуры // Вопросы
философии. – 1992. – № 6. – С. 91-105.)
Контрольні питання:
1. Яким чином пов’язані теоретичний та емпіричний
рівень пізнання?
2. Які типи раціональності можна виділити в науці та
філософії?
3. В чому полягає перевага відкритої раціональності?

37