Page 22 - 4818
P. 22

n
               яких  значень  із  простору  R ,  тобто  фазові  обмеження  відсутні.
               Вважатимемо              також,         що         на       вектор          управління
                
                   
               ut         1 ,...,t  u t  накладаються обмеження:
                                       u
                                      r
                                                
                             
                            u   KH    ,t t  ,   U      R ,   ,t   t t  ,               (1.4.4)
                                                                r
                                                ut
                                        1
                                       2                          1   2
               де   f xu        1  ,x u , ..., f n  ,xu  – вектор-функція, неперервна за
                                                           f
                             ,
                                                                                                       
               всіма  змінними  і  неперервно-диференційована  за  змінними  x ;
                      , t  –  лінійний  простір  кусково-неперервних  на   ,tt
                KHt    1  2                                                                        1  2 
               функцій.                                                                      
                        Необхідно  знайти  таке  допустиме  управління  ,  що
                                                                                             ut
                                                                              
                                                                                   1
               переводить систему з фазового стану    t                     x  у фазовий стан
                                                                     x
                                                                         1
                                                                                                
                                                                                          
                            2
                   
                                                                                                 ,
                x t 2     x , причому відповідний допустимий процес     x tu t
               надає мінімального значення функціоналу
                                              t 2          
                                            
                                    J  ,xu      f  0     x t  ,u t dt ,                 (1.4.5)
                                                t 1
                                            
               де функція      f  0     xt  ,u t  неперервна за сукупністю усіх змінних
                                                                            
               і неперервно-диференційована за змінними  x.
                        Вважатимемо,  що  час  управління  t                     1  t  –  довільний,
                                                                              2
               тобто  кожному  допустимому  процесу,  на  якому  система
                                                    
               переходить  зі  стану  x        1     xt 1              2        ,  відповідають
                                                         у  стан  x
                                                                               xt
                                                                                   2
               свої моменти часу t  і t .
                                               2
                                          1
                        Мають  місце  такі  властивості  оптимальних  управлінь  і
               траєкторій задачі (1.4.1), (1.4.3)–(1.4.5):
                        1) властивості  управлінь  не  змінюються  при  зміщенні
                                                                     
                                                                                       
               вздовж осі  t. Отже, якщо управління   ,  t                     ,t t , переводить
                                                                     ut
                                                                                  1
                                                                                      2
                                                           
                                             1
                                                                2
               систему  зі  стану  x   у  стан  x ,  а  цільовий  функціонал  на
               відповідному  допустимому  процесі  приймає  значення  J ,  то  для
               кожного h управління                   ut h ,  t    , h t    h  також переводить
                                                            t
                                                               1       2
                                          1
                                                          2
               систему зі стану  x  в стан  x  і цільовий функціонал при цьому
               набуває значення  J  (рис. 1.4.1);



                                                             22
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27