Page 23 - 4779

голубів, тетеруків і рябчиків). З диких звірів найчастіше
вживались для харчування дикі свині (вепри), зайці та ін., що
добувались полюванням. Є також відомості про вживання
молока, масла і сиру.
Значне місце у харчуванні наших предків здавна
займала і риба, зокрема короп, лящ, осетер, сом, вугор,
лин,піскар, щука.
Серед рослинної їжі стародавніх слов’янських народів
перше місце займав хліб, який виготовляли з житнього та
пшеничного борошна на заквасці (кислий хліб) і випікали у
печах. З пшениці робили не тільки борошно, а й крупи, з яких
варили кутю. У великій кількості використовували також
пшоно. Рис завозили з інших країн і називали «сорочинським
пшоном». Досить велику роль у харчуванні відігравали
бобові культури – горох, квасоля, сочевиця, боби тощо. З
городніх культур використовували капусту, буряки, редьку,
моркву, огірки, хрін, цибулю і часник.
Для приготування їжі використовували тваринний жир,
різні олії, оцет і горіхи. Через відсутність цукру немалу роль
у харчуванні відігравав мед.
Рідку їжу готували з додаванням багатьох ароматичних
приправ та овочів і називали «варивом із зіллям», а
оскільки складовою частиною цієї страви були буряки
(борщ»), то вариво стали називати борщем. Рибні та м’ясні
відвари ( «юха», «юшка») готували з додаванням гороху,
крупів. Серед солодких страв на той час були відомі кутя з
медом, кутя з маком та горіхами, рис з медом та корицею,
юха з сушених яблук, слив та вишень (узвар), що мали і
мають обрядне значення.
У ХУ-ХУІІ століттях завдяки розвитку торгівлі з
іншими країнами у сільському господарстві з’явилися нові
культури. Збільшилися посіви гречки, завезеної з Азії, з якої
21