Page 12 - 4778

готелю – одна з основних його характеристик, згідно якої
визначаються його ринкові пропозиції, управління, обсяг
послуг, тариф на основні та додаткові послуги.
У сучасній світовій практиці у системі класифікації
закладів розміщення умовно виділяють два підходи:
офіційний, при якому розробкою, проведенням і контролем
комплексу необхідних вимог якості займаються державні
органи (Греція, Єгипет, Іспанія, Італія, Франція, Україна);
професійний, при якому недержавні об’єднання та союзи
визначають категорію (Австрійська готельна асоціація,
Автомобільна асоціація Великобританії).
При проведенні класифікації для визначення категорії
закладу розміщення враховується рівень комфорту. Рівень
комфорту – це комплексний критерій, що охоплює
інформацію про стан будівлі, транспортну доступність, стан
номерного фонду, матеріально-технічне забезпечення,
інформаційне забезпечення, номенклатуру і якість послуг,
рівень підготовки та якість обслуговування персоналу.
Усі національні системи класифікації готелів умовно
поділяють на дві групи: європейська система, яка характерна
для розвинутих країн; індійська система, побудована на
бальній оцінці та поширена у країнах, що розвиваються.
Сьогодні відомо понад тридцять систем класифікації закладів
розміщення. Найбільш типовими класифікаціями є: система
«зірок» (більшість європейських країн), система «букв»
(Греція), система «корон» (Великобританія), система «балів»
(Індія).
До введення нових стандартів в Україні діяло
«Положення про віднесення готелів до розряду, а номерів до
категорій». Стандарт «Засоби розміщення. Загальні вимоги»,
введений в Україні у 2003 р., вперше регламентує вимоги до
матеріально-технічної бази засобів розміщення, наданих
послуг з урахуванням параметрів, висунутих Всесвітньою

10