Page 9 - 4778

типових засобів розміщення – заїжджих дворів. У
Стародавній Греції набули поширення два типи заїжджих
дворів: приватні – катагогії, державні – пандокеї, які мали
постійне водопостачання, туалет у дворику, декоративне
озеленення. За Римської імперії мережа державних заїжджих
дворів і таверн стає особливо розгалуженою не тільки у
містах і селах, а й уздовж усіх основних доріг. Чітка
суспільна диференціація позначилась на особливостях
обслуговування. Високий рівень сервісу забезпечували
державні заїжджі двори державним службовцям, приватні –
багатим людям.
У регіонах Стародавньої Персії, Середнього Сходу та
Закавказзя, через які пролягали важливі караванні шляхи з
Китаю у Європу, у вузлових пунктах, поблизу переправ
своєрідною формою заїжджих дворів були караван-сараї.
Отже, виникнення перших закладів розміщення
пов’язане з місцями найвищого економічного розвитку.
Новий етап у розвитку сфери гостинності настав з
розпадом Римської імперії, у період Середньовіччя, коли
найчисельнішою категорією мандрівників були паломники,
священики, місіонери, яким надавали притулок і харчування
храми та монастирі.
Період Нового часу характеризується активізацією
економіки і зумовлює еволюцію засобів розміщення та
харчування – збільшується їх кількість, вони модернізуються,
набувають чітких рис спеціалізації, поліпшується якість
обслуговування. Наприкінці ХУІ ст.. у Франції виникли
перші засоби розміщення готельного типу значних розмірів у
спеціально побудованих приватних палацах і розкішних
державних особняках, які отримують назву «отель». У містах
почали створювати перші дво-, триповерхові готелі. Один з
перших готелів у Європі, «Hotel Henri IV», споруджений у м.
Нант 1788 р. (60 ліжко-місць) вважався найкращим.

7