Page 58 - 4762

щоб вони стали критичними медіаспоживачами та активними
громадянами; захищати незалежні медіа і демократизувати
1
медіасистему» .
Медіаосвіта в Росії. У Росії концепція шкільної
медіаосвіти розвивається з 1987 року (до цього часу, протягом
декількох десятиліть, ще з 1920-х років, кіноосвіта школярів
та освіта на матеріалі інших медіа розвивалися окремо).
Російські педагоги мають змогу обирати між двома підходами
до організації шкільної медіаосвіти – міждисциплінарним
(вивчення масових комунікацій у рамках традиційних
предметів – російської мови, літератури, суспільствознавства,
іноземної мови, основи безпеки життєдіяльності, етики й
психології сімейного життя тощо) та предметним
(запровадження спеціального предмета з медіаосвіти в
навчальний курс середньої школи). Російська педагогічна
спільнота розглядає предметний підхід як найефективніший в
умовах інертності шкільної освіти. Протягом останніх років
російську систему шкільної освіти захопила хвиля
експериментів з модернізації освіти, що дозволило окремим
регіонам Росії запровадити окремий предмет з медіаосвіти й
досягти певних результатів.
Російські педагоги вважають медіаосвіту одним з
потужних інструментів профілактики асоціальної поведінки
молоді, запобігання шкідливому впливові медіа на молодіжне
середовище. А Я. Засурський та О. Вартанова виробили
формулу: медіаосвіта = захист від мас-медіа + підготовка до
аналізу мас-медіа + розуміння сутності та функцій мас-медіа +
усвідомлена участь у медіакультурі.
І. Жилавська стверджує, що медіаосвіта – це сукупність
системних дій суб’єктів медіаосвітньої діяльності,
спрямованих на формування особистості, яка має культуру

1
http : // www.acmecoalition.org

56