Page 53 - 4762

рекомендувала програму з критичного бачення для
нейтралізації шкідливого впливу насильства в медіа. Тоді ж
Дж. Андерсон (James Anderson) та М. Плогхофт (Milton
Ploghoft) придумали одну з перших вичерпних програм для
шкільної системи штату Огайо та ввели проект до занять із
1
мови, гуманітарних і соціальних наук .
Ініціатива уряду вперше проявилася у 1978-1979 роках
за президента Дж. Картера, коли Міністерство освіти та
Бібліотека Конгресу США провели конференцію
«Телебачення, книга та класна кімната» та профінансували
чотири програми з медіаосвіти. Але вже у 1982 році
фінансування припинилося, оскільки, як підмічає К. Тайнер,
було визнано важливішим навчати конкурентоздатності на
глобальному ринку, аніж займатися тим, що вважалося за
відпочинок.
Нового поштовху розвитку медіаосвіти надала
Міжнародна конференція ЮНЕСКО з питань медіаосвіти в
Грюнвальді (Німеччина, 1982 р.). Наприкінці 1980-х–початку
90-х років медіаосвіта в США відновила втрачені позиції,
зокрема почали виходити друком щоквартальні періодичні
видання з даної тематики: Strategies (під редакцією
К. Тайнер), Media & Values ( під редакцією Elizabeth Thoman).
У 1991 році з’явилася розроблена К. Тайнер і Д. Ллойд-
Колкіном нова програма медіаосвіти « Медіа і ти » («Media
and You») англійською та іспанською мовами. Програма
складалася із п’яти розділів: визначення мас-медіа, технологія
виробництва, розваги, реклама та інформація.
У 1992 році у США проведено загальнонаціональні
конференції з проблем медіаосвіти: Остінську та Аспенську.

1
Anderson J. Television Literacy and the Critical Viewer / James
Anderson // Children's Understanding of Television: Research on Attention and
Comprehension : [ed. Daniel Anderson & Jennings Bryant ]. – New York :
Academic Press, 1983. – P. 299–300.]

51