Page 48 - 4762

які вміють створювати свої власні медіатексти та поширювати
1
їх у всьому світі .
Медіаосвіта у Франції. Офіційне визнання медіаосвіти
у Франції розпочалося у 1979 р. У цьому році для проведення
дворічного експерименту з телевізійної освіти для молоді
було об’єднано зусилля кількох міністерств: міністерства
комунікацій (зв’язку), міністерства освіти, міністерства
спорту та міністерства сільського господарства. У рамках
цього експерименту проводилися тренінги для вчителів та
курси критичного перегляду телепрограм у 11 шкільних
районах. Для визначення ефективності експерименту було
взято інтерв’ю більш ніж у 100 студентів. На жаль, за
результатами експерименту так і не було розроблено жодної
офіційної навчальної програми.
Сьогодні медіаосвітою у Франції керує, в основному,
агенція міністерства освіти, яке є центром зв’язків між
викладанням та засобами інформації.
У країні працює відомий медіадидакт Ж. Гоне, який
високо оцінює освітню роль ЗМІ. Вчений визначає можливі
точки перетину освіти та ЗМІ, можливості ЗМІ «надавати
знання» та формувати загальнолюдські цінності. Він уважає,
що «майбутнє суспільства великою мірою залежить від
здатності управляти інформацією та засобами спілкування, від
уміння читати ЗМІ».
Медіаосвіта в Німеччині. У Німеччині існують
науково-дослідні інститути, котрі виконують наукові
дослідження у галузі медіаосвіти. У медіапедагогіці німецькі

1
Criticos C. Media Education for a Critical Citizenry in South Africa /
Costas Criticos // Media Literacy in the Information Age : [ed. Robert Kubey]. –
New Brunswick, NJ : Transaction Publishers, 1997. – P. 235; Criticos C. Civic
Memory: Real Men Don't Rape / Costas Criticos // European Schoolnet, Feb.
27, 2001 : [Електронний ресурс] / Спосіб доступу : http://www.en.eun.org/
eun.org2/eun/en/vsmedia/; National Media Education Initiative : [Електронний
ресурс] / Спосіб доступу : http://www.fpb.gov.za/education/index.html.

46