Page 47 - 4762

опублікувавши дві книги, які містять визначення та
теоретичне обґрунтування медіаграмотності. В інституті
проводилося навчання для вчителів, розпочалася співпраця з
департаментами культури, медіа та спорту з метою розробити
програмний документ, який заохочуватиме застосування
1
аналітичного методу та критичного мислення у медіаосвіті .

3 Глобальний поступ медіаосвіти

До переліку країн із доволі довгою історією та високим
рівнем розвитку медіаосвіти слід занести Південно-
Африканську Республіка, Францію, Німеччину, Ізраїль,
Канаду, Австралію та США.
Медіаосвіта у Південно-Африканській Республіці.
Ініціаторами впровадження медіаосвіти у Південно-
Африканській Республіці наприкінці 70-х років ХХ ст. стали
громадські організації жінок (наприклад, Women's Media
Watch – Жінки на варті медіа), організації навчання на базі
громад та Центр Медіаресурсів. Вони підтримували
медіаосвіту серед учителів і журналістів та протистояли
апартеїду. Це був, фактично, рух опору урядовій пропаганді
та цензурі. У 1995 р. заклик до медіаграмотності з’явився у
Національній програмі ПАР з мови та гуманітарних наук.
У 2003 р. державний комітет з питань кіномистецтва та
видавництва започаткував Національну медіаосвітню
ініціативу, мета якої – допомогти молоді стати проникливими
споживачами, творчими та вправними користувачами медіа,

1
British Film Institute [Електронний ресурс] / Спосіб доступу :
http://www.bfi.org.uk/education; Hart A. Models of Media Education in
England and the Secondary Curriculum for English / Andrew Hart // Teaching
the Media: International Perspectives : [ed. Andrew Hart]. – Mahwah, NJ :
Lawrence Erlbaum, 1998 – P. 29, 50.

45