Page 46 - 4762

визнавали лицемірність стереотипних звинувачень
найважливішого (як для них самих, так і для їх студентів)
джерела інформації та задоволення. Вони розуміли, що
потреба вивчати ЗМІ ставала дедалі загальнішою.
Основні причини занепокоєння педагогів у
фундаментальній праці «Comedia», яка, з погляду Ж. Ґоне,
слугувала довідником цілому поколінню медіапедагогів,
уперше систематизував Л. Мастерман. Це були:
 збільшення обсягів споживання ЗМІ;
 зростання ідеологічного значення, якого вони
набувають, зокрема, через рекламу;
 дедалі більше втручання ЗМІ в процеси
демократизації та управління інформацією в урядових і
політичних установах;
 активізація приватизації всіх інформаційних
технологій на національних і міжнародних ринках у зв’язку з
перетворенням інформації на продукцію;
 зростання значення візуальних засобів комунікації
поза школою; бажання молоді навчитися технічних засобів
для глибшого розуміння сучасної епохи.
З огляду на дедалі глибше розуміння необхідності
формування медіаграмотності у суспільстві та налаштованість
на це педагогічної спільноти, у 1989 р. державний
департамент Великобританії з освіти рекомендував
інтегрувати медіаосвіту до національної програми та надати їй
систематичного характеру. Таким способом медіаосвіту
вперше було офіційно визнано. Окрім вивчення інтегрованих
тем з англійської мови та громадянської освіти, передбачалися
факультативні курси з вивчення медіа та фільмів.
Проте обсяг підготовки викладачів Великобританії до
медіаосвіти завжди був недостатній, що й породило труднощі
в навчальній аудиторії. Наприкінці 1980-х років Британський
інститут кіномистецтва дещо покращив ситуацію,

44