Page 29 - 4762

Естетична (художня) теорія медіаосвіти. Її
теоретична база збігається з культурологічною теорією
медіаосвіти. Однак головну мету медіаосвіти вбачають у тому,
щоб допомогти аудиторії зрозуміти основні закони й мову
спектра медіатекстів, стосовних до мистецтва, розвинути
естетичне / художнє сприйняття і смак, здібності до
кваліфікованого художнього аналізу. Ось чому основний зміст
медіаосвіти спирається на вивчення мови медіакультури,
авторського світу творця художнього медіатексту, історію
медіакультури (історію кіномистецтва, художнього
телебачення тощо). Тут педагоги прагнуть навчити студентів
критично аналізувати, інтерпретувати та кваліфіковано
оцінювати художні медіатексти.
Естетичний підхід допомагає зрозуміти закони і мову
медіаінформації завдяки кваліфікованому аналізові художніх
медіатекстів, розвинути естетичне сприйняття і смак,
здібності.
У багатьох країнах Східної Європи естетична теорія
медіаосвіти протягом багатьох десятиліть (з 1920-х до 1980-х
років) поєднувалася з ідеологічною. Сьогодні ця теорія
значною мірою тяжіє до культурологічної теорії медіаосвіти,
бо має явні збіги в теоретичній базі, у ставленні до проблеми
«медіа й аудиторія» й подібні підходи до цілей і завдань, до
змісту і педагогічної стратегії.
Разом з тим деякі дослідники, наприклад, Л. Мастерман
(L. Masterman), вважають, що «естетична теорія» медіаосвіти
суттю дискримінаційна (Dіscrіmіnatory Approach), тому що
проголошує кінцевою метою розвиток «здатності до
кваліфікованого судження» тільки щодо спектра мистецтва
всередині медіаінформації.
Л. Мастерман вважає, що «питання оцінювання якості
медіатексту повинні бути в медіаосвіті допоміжними, а не
центральними. Основна мета – допомогти учням зрозуміти, як
медіа функціонують, чиї інтереси виражають, який зміст

27