Page 33 - 4762

соціокультурна, культурологічна, семіотична, етична теорії
медіаосвіти та теорія розвитку критичного мислення.
Водночас, зауважимо, що й та сама теорія може бути
фундаментальною для декількох моделей медіаосвіти, як-от
культурологічна – для освітньо-інформаційних, естетичних та
соціокультурних моделей; естетична – для освітньо-
інформаційних та естетичних; етична та семіотична – для
освітньо-інформаційних та соціокультурних.
Практична цінність теорій медіаосвіти. Кожну з
проаналізованих теорій медіаосвіти можуть використовувати
у своїй роботі педагоги вищої та середньої школи, установ
додаткової освіти, тому що в більшості випадків теорії
медіаосвіти підпорядковані центральній ролі школяра /
студента, що ми бачимо прогресивною тенденцією, яка
відповідає принципам рівності, свободи, співрозвитку у
відносинах між педагогами й учнями.
Останнім часом можна побачити спроби синтезувати
деякі з наведених теорій. Наприклад, Л. Джонсон (L. Johnson)
вважає, що можна запропонувати модель навчання
медіаграмотності / медіакомпетентності у вигляді трьох кіл,
які перетинаються одне з одним: перше – інтеграція в
навчальні плани шкіл і вишів, друге – пов’язане з галуззю
терапії, третє – з естетичною сферою. Синтез цих трьох кіл
становить модель навчання медіаграмотності з освітнім
центром. Пропонуючи таку модель, ми пов’язуємо терапію й
освіту з герменевтикою й естетичним сприйняттям.
Дослідження показали, що медіапедагоги різних країн
активно використовують різні способи навчальної діяльності:
«дескриптивний» (переказування медіатексту,
перераховування дійових осіб і подій); «особистісний» (опис
відносин, емоцій, спогадів, які викликає медіатекст);
«аналітичний» (аналіз структури медіатексту, мовних
особливостей, поглядів); «класифікаційний» (визначення
місця твору в історичному контексті); «пояснювальний»

31