Page 26 - 4762

Сьогодні «ідеологічна» теорія медіаосвіти значною
мірою втратила свої колишні позиції, але певним чином
трансформувалася: на перший план почали виходити не
класовий, а національно-регіональний, релігійний, соціально-
політичний підходи до медіаінформації. Так, наприклад,
педагоги деяких держав і націй прагнуть захистити учнів від
експансії американської масової культури (аналогія з
«протекціоністським» спрямуванням). У країнах «третього
світу» (наприклад, у латиноамериканських, азійських,
арабських) стає популярною активна протидія
медіаглобалізації (тобто знову-таки – американізації). Крім
того, ідеологічна теорія, безумовно, має спільні точки підходи
з популярнішою на Заході теорією медіаосвіти як розвитку
«критичного мислення». Бо обидві з’ясовують питання про те,
чиїм інтересам слугує та чи інша інформація і на які групи
населення вона розрахована.
Екологічна теорія медіаосвіти. Ця теорія спирається
на праці відомих екологів і філософів (В. Вернадського,
Л. Ґумільова та ін.).
Медіапедагоги-«екологи» вважають, що потрібен
розвиток екології медійного сприйняття як складової частини
медіаграмотності людини, який передбачає терапевтичну
помірність у переглядах, контроль та обмеження, критичний
аналіз медіатекстів, «використання екологічної стратегії
протидії насильству і зображенню патологій з екрана,
віртуальній взаємодії через комп’ютер і, найголовніше,
збереженню духовно-естетичної орієнтації в рамках власної
глядацької концепції».
Основний зміст «екологічної медіаосвіти» – це синтез
положень, узятих з «протекціоністської», «естетичної» й
«етичної» теорій медіаосвіти і теорії розвитку критичного
мислення.
Педагогічна стратегія цього підходу ґрунтується на
навчанні «екологічних принципів» контактів з «віртуальною

24