Page 25 - 4762

інформаційними програмами (де, природно, найлегше
виявити ті чи інші спроби маніпуляції) і повністю залишаючи
осторонь художню сферу медіа.
У. Еко впевнений, що сучасний соціум не можливий
без (само)медіаосвіти людини, бо в найближчому
майбутньому наше суспільство розщепиться – чи вже
розщепилося – на два: тих, хто у своїх контактах з медіа
обходиться без критичного добору отримуваної інформації, й
тих, хто здатний добирати й обробляти.
При цьому потрібно «навчити людей вибирати головне
і корисне, бо якщо вони не навчаться цього робити, доступ до
всієї цієї інформації виявиться повністю даремним».
Отже, селекція й обробка / осмислення / аналіз
медіатекстів – основа медіакомпетентності людини XXІ
століття.
Ідеологічна теорія медіаосвіти ґрунтується на
ідеологічній (марксистській) теорії медіа. Передбачається, що
медіа здатні цілеспрямовано маніпулювати громадською
думкою, зокрема в інтересах того чи іншого соціального
класу, раси чи нації. Неповнолітня аудиторія стає найлегшою
мішенню для впливу з допомогою медіа. Звідси випливає
пріоритетна мета медіаосвіти – викликати в аудиторії бажання
змінити систему масової комунікації (якщо при владі в країні
перебувають сили, далекі від ідеологічних поглядів їхніх
опонентів) або, навпаки, переконати, що сформована медійна
система – найкраща (якщо влада в державі належить лідерам,
які сповідують «потрібну» ідеологію), в цьому випадку
посилено критикують медіакультуру інших країн.
Педагогічна стратегія зводиться до вивчення
політичних, соціальних, національних та економічних
аспектів медіа, до аналізу численних суперечностей, які
містять ці аспекти, з погляду того чи іншого класу, раси,
релігії чи нації.

23