Page 17 - 4762

дальшого поширення медіаосвітніх ідей в Україні необхідне
наполегливе роз’яснення суті та завдань медіаосвіти.

2 Термінологія медіаосвіти

Успішне опанування будь-якою наукою неможливе без
чіткої уяви про зміст її термінологічного апарату. Для
глибшого проникнення в суть проблеми необхідно зупинитися
на визначенні ключових понять нашого медіаосвіти, а саме:
засоби масової інформації (ЗМІ / мас-медіа), медіаосвіта,
медіаграмотність, вивчення медіа, педагогічна технологія,
інноваційна інформаційна технологія навчання тощо.
Насамперед дамо визначення медіаосвіти, а потім
обґрунтуємо її статус як інноваційної інформаційної
технології навчання. Теоретичні проблеми медіаосвіти та
практика її застосування знаходяться в центрі уваги ряду
закордонних та вітчизняних науковців (Д. Баака, С. Базалгетт,
Д. Букінгем, Ж. Ґоне, Р. Корнел, К. Тайнер, К. Уорснопа,
В. Шульдермана; Р. Адамовича, Я. Засурського, А. Новикової,
Р. Парцевича, А. Федорова, С. Шадика; Н Габора, Г. Онкович,
Б Потятинника та ін.), у працях яких знайшли подальший
розвиток ідеї засновника медіаосвіти – англійського вченого
Л. Мастермана.
Конференція ЮНЕСКО, яка розглядала новітні підходи
до використання ЗМІ в освіті, не тільки засвідчила
міжнародне визнання медіаосвіти, але ще й надала медіаосвіті
офіційного статусу. На зібранні було дано всестороннє
тлумачення терміна «медіаосвіта», визначено її роль та
вироблено рекомендації щодо її впровадження на основі
набутого досвіду.
ЮНЕСКО вважає медіаосвіту (media education)
окремим напрямком освіти, пов'язаним із «усіма видами медіа
(друкованими та графічними, звуковими, екранними і т. д.) та
різними технологіями.

15