Page 16 - 4762

 організація навчально-виховного процесу у вищій
школі на науковій, гуманістичній, людиноцентристській
основі та утвердження особистісно-орієнтованої педагогічної
системи; перехід до множинності освітніх траєкторій та
варіативності методик
 необхідність формування високої культури
комунікативності, зокрема завдяки здійсненню своєрідного
«комунікативно-мовного та інформаційного прориву;
 забезпечення високої професійної компетентності та
підвищення конкурентоздатності випускників української
вищої школи; формування потреби та вміння вчитися
впродовж життя.
Попри те, що освітня роль ЗМІ давно привернула увагу
педагогічної громадськості, на нинішньому етапі назріла
гостра необхідність знайти та застосувати такі педагогічні
технології, які зможуть озброїти кожного члена суспільства
вмінням протистояти тим найновішим комунікаційним та
комунікативним технологіям, якими послуговуються ЗМІ.
Саме освітні резерви та функції ЗМІ знаходяться в центрі
уваги медіаосвіти. Однак, українська педагогічна спільнота
ще не достатньо поінформована про її суть та завдання.
Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій засвідчив,
що медіаосвіта здобула значне визнання у багатьох країнах
світу: Австралії, Великій Британії, Канаді, Південно-
Африканській Республіці, Сполучених Штатах Америки,
Франції. На теренах колишнього СРСР утворилася потужна
медіаосвітянська школа в Росії. Хоча в Україні ідеї
медіаосвіти ще не стали загальним надбанням педагогів-
науковців та практиків, надбання двох українських
медіаосвітянських осередків – київського (Інститут вищої
освіти АПН України, керівник Г. В. Онкович) та львівського
(Інститут екології масової інформації, керівник Б. В.
Потятинник) знайшли позитивну оцінку у колег. Для

14