Page 200 - 4685

У Древньому Вавілоні і Давньому Єгипті математика викладалася як
система практичних навиків, дуже важливих для роботи державних чиновників.
У "Діалогах" Архімеда (3 ст. до н. е.) особливо акцентується увага на
необхідності нематематичних дій як "чергового кроку" після математичних
висновків.
Становлення математичних методів аналізу і вироблення господарських
рішень як самостійної гілки математики почалося в XVIII столітті. У Франції
Франсуа Кене зробив одну з перших спроб економіко-математичного
моделювання механізму руху фінансів. Він побудував економічну таблицю, що
розглядає економіку держави як єдину систему. Кене застосував ідею
кровообігу людини для кругообігу економічних стосунків. К. Маркс,
використовуючи таблиці Кене, ввів формули алгебри і мріяв "вивести головні
закони криз". У роботах К. Маркса вперше зроблений математичний опис
процесу розширеного відтворення.
У 1838 р. французький математик Антуан Курно випустив книгу
"Дослідження математичних принципів теорії багатства". У ній була вперше
запропонована математична залежність попиту і ціни товару.
У 1874 р. швейцарський економіст Л. Вальрас ввів статистичну модель
системи економічної рівноваги, потім італійський економіст В. Парето
запропонував модель розподілу доходів населення.
Кінець XIX і початок XX століття характеризуються значною активізацією
робіт, що розвивають математичні методи вирішення економічних завдань.
Одним із перших завдань, вирішених на основі математичного підходу, є
"задача про землекопа", сформульована Ф. Тейлором у 1885 р. При постановці
цієї задачі потрібно було визначити оптимальну разову масу підібраної землі,
що забезпечує максимум обсягу робіт землекопа за день. Якщо землекоп за раз
забирає багато землі, то втома його швидко наростає. Якщо брати за раз мало
землі, то падає загальний обсяг робіт.
У Росії в 1920-і роки С. Г. Струміліним була сформульована ідея про
складання плану як результату рішення оптимізаційної задачі. Одночасно В. А.
Базаров, виділяючи вимоги до плану, відзначав необхідність плавної зміни
показників, узгодженість елементів системи, найкоротшу дорогу до мети. На
методичних розробках В. А. Базарова і С. Г. Струміліна базувався перший
річний план країни 1925 р. У цей період В. Леонтьевим введені основи
економіко-математичних моделей "витрати-випуск" для вивчення міжгалузевих
зв'язків. У 1925 р. опублікована стаття Н. Д. Кондратьєва "Великі цикли
кон'юнктури". Вона була відразу ж перекладена німецькою і англійською
мовами і з'явилася у провідних зарубіжних економічних журналах. Цією
роботою Н.Д. Кондратьєв заклав основи теорії вивчення економічних циклів на
базі математичного апарату.
Становлення сучасного математичного апарату оптимальних економічних
рішень почалося в 1940-і роки завдяки першим роботам Н. Вінера, Р.
Беллмана, С. Джонсона, Л. Канторовича. Задача лінійного програмування
вперше математично була сформульована Л. В. Канторовичем в 1939 р. на

196