Page 23 - 4621
P. 23

4. ЧАСТОТНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІНІЙНИХ САК

                            У лекції подано основні види, методики отримання та призначення частотних
                   характеристик, їх відмінності для різних типових динамічних ланок.

                            При  подачі  на  вхід  ЛЕ  гармонійного  сигналу  x(     x sin  t    на  його  виході
                                                                                  t)
                                                                                       m
                   після  перебігу  перехідного  процесу  встановлюються  гармонійні  вимушені  коливання
                    y  t ) (  y  sin ( t  )   з тією ж частотою  , але з іншими значеннями амплітуди і фази.
                            m
                   Величини  y   m   і     залежать  як  від   ,  так  і  від  типу  та  параметрів  елемента.  Тому

                   властивості елемента можна оцінювати за частотними характеристиками, які визначають
                   залежність  відношення  амплітуд  y      m  /  x   та  фазового  зсуву     від  частоти
                                                                  m
                   гармонійних коливань.
                            Розрізняють такі частотні характеристики:
                            –  амплітудно-фазова  характеристика  (АФХ)  –  W         ( j  ),  яка  представляє
                   собою  функцію  комплексної  змінної.  Отримується  шляхом  підставляння  у  вираз
                   відповідної  передавальної  функції  p     j  ,  де  j     1,     –  частота,  що  може

                   змінюватись від 0 до   , а в деяких випадках від -  до + . АФХ можна зобразити
                   графічно  на  комплексній  площині  у  вигляді  кривої,  яку  описує  вектор  W  ( j  )  при

                   зміні частоти (інша назва - годограф).
                            –  дійсна  частотна  характеристика  (ДЧХ)  –  P         ( )   Re  (W  ( j  ))   –
                   проекція вектора W   ( j  )  на дійсну вісь;
                            –  уявна  частотна  характеристика  (УЧХ)  –  Q          ( )   I m  (W  ( j  ))  –

                   проекція вектора W    ( j  ) на уявну вісь;

                            –  амплітудно-частотна  характеристика  (АЧХ)  – (A              )   W ( j  )   –
                   залежність відношення амплітуд вихідного і вхідного сигналів від частоти. Показує, як
                   елемент пропускає сигнали різної частоти;
                            –  фазо-частотна  характеристика  (ФЧХ)  –         (  )   arg  (W ( j  ))  –  це
                   залежність фазового зсуву між вхідним і вихідним сигналами від частоти;
                            –    логарифмічна       амплітуднo-частотна       характеристика      (ЛАЧХ)      –
                    L ( )   20lg   A ( )    –   амплітудно-частотна      характеристика,    побудована     в
                   логарифмічній системі координат.
                            У  даній  системі  прийнята  така  розмірність  одиниць:  по  осі  частот  –    декада
                   (одна  декада  –  інтервал  частот  між  будь-яким  значенням  частоти     і  його
                                                                                                     i
                   десятиразовим значенням (10 ), по осі ординат – бели (Б) або децибели (дБ) – одиниця
                                                    i
                   вимірювання потужності двох сигналів. Якщо потужності двох сигналів відрізняються
                   один від одного в 10 разів, то їх відношення рівне 1 Б або 10 дБ. Оскільки потужність
                   гармонійного  сигналу  пропорційна  квадрату  амплітуди,  то  для  визначення
                   співвідношення  амплітуд  вихідного  і  вхідного  сигналів  перед  логарифмом  ставиться
                   множник 2.
                            АФХ можна отримати двома способами:
                            –  графоаналітичним,  який  передбачає  отримання  аналітичного  виразу
                   W   ( j  ),  виходячи  з  відповідної  передавальної  функції  для  певного  елемента  з

                   подальшою графічною побудовою кривої W         ( j  ) на комплексній площині;


                                                                   23
   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28