Page 34 - 4620

· рівень планування;
· зв'язок з громадськістю.
До потенційних конкурентів можуть бути віднесені такі підприємства:
що діють на географічне близьких ринках, що схильні до експансії на інші ринки
та мають для цього можливості;
диверсифіковані фірми, які продовжують стратегію диверсифікації й працюють у
суміжних (технологічно та організаційно) галузях і сферах;
споживачі продукції виробничо-технічного призначення, що можуть налагодити
частково чи повністю виробництво «не своєї» продукції);
постачальники сировини, матеріалів і комплектуючих, що здатні налагодити
переробку та складання на «своїх» потужностях кінцевої продукції;
невеликі підприємства — аутсайдери галузі, які можуть дістати підтримку
держави або великих фірм, бути поглинені цими великими фірмами і за короткий час
розвинутись до статусу небезпечного конкурента.
Потенційні конкуренти, а також підприємства, які перепрофілюють свою
діяльність, спрямовують її в іншу галузь, стикаються з «бар’єрами входу».
«Бар’єрами входу» називаються фактори, які протидіють прийняттю рішень щодо
перепрофілювання діючого підприємства певної галузі та входження його в галузь, що
спостерігається навіть тоді, коли рентабельність цієї нової для підприємства галузі
вища за ту, яку має підприємство тепер.
«Бар’єри виходу» — це перелік факторів, які стримують перехід підприємств у
іншу галузь навіть тоді, коли рівень цін стає таким, що підприємство починає
працювати «на межі рентабельності», ледве покриваючи власні витрати.
Наведемо перелік чинників, які можуть використовуватись для характеристики
постачальників:
•оцінка тенденцій «ринків сировини» (та інших ресурсів, що постачаються);
•характеристика особливостей ресурсів, які забезпечують нормальне
функціонування підприємств галузі (обсяг, дефіцитність, структура: ліквідні, довго
зношувані, універсальні та ін.);
•розподіл «ринків сировини» (постачальників) і основні тенденції їхнього
розвитку/занепаду;
•оцінка важливості окремих ресурсів для галузі;
•еластичність ресурсів за ціною;
•кількість і концентрація підприємств-постачальників (оцінка залежності
підприємства від кожного з постачальників);
•можливості використання ресурсів-замінників (оцінка мобільності переходу на
використання інших ресурсів);
•кількість (відсутність) підприємств, що можуть поставляти продукти-замінники;
•кількість галузей (підприємств), що використовують аналогічні види ресурсів
(оцінка рівня конкуренції за ресурсами);
•оцінка організаційно-економічних проблем підприємств-постачальників
(особливо — рівень витрат на поставки в галузі та їхня тенденція);
•оцінка можливостей вертикальної інтеграції постачальників і виробників за
окремими видами ресурсів.
До партнерів можуть бути віднесені всі підприємства та організації, з якими
підприємство — об'єкт дослідження вступає у договірні відносини: постачальники,
організації системи розподі¬лу та продажу товарів, банки, науково-дослідні організації,
консал¬тингові, юридичні, аудиторські фірми тощо. Партнерські відносини сприяють
діяльності підприємства, оскільки дають змогу викорис¬товувати знання, досвід,

32