Page 22 - 4620

•довгостроковість заходів — орієнтація на розв’язання склад¬них проблем, які
існуватимуть у довгостроковій перспективі; неможливість усунення їх одномоментним
заходом спонукає до обґрунтованих, послідовних, складних заходів.
Існують негативні фактори, які визначаються як «бар’єри» стратегічного
планування, що не дають змоги застосовувати систему стратегічного планування у
повному обсязі без запровадження необхідних заходів (рис. 3.3).

Бар’єри стратегічного Заходи щодо
планування подолання бар’єрів
Негативний досвід Початок поцесу подолання
бар’єрів «згори»

Нерозвиненість теорії Ефективність Визначення існування
та методів планування процесу обмежень
планування
Складність, невизначе- Встановлення ефективних
ність середовища зв’язків (із зовнішнім
середовищем та всередині
організації)
Небажання встановлювати,
оприлюднювати цілі Участь усіх підсистем
та стратегії підприємства у плануванні

Контроль, аналіз
Опір змінам
і вдосконалення
планування
Розробка альтернативних
Обмеження (матеріальні, планів та порядку
час і гроші) їх застосування
Рисунок 3.3 - Бар’єри стратегічного планування

2. Моделі стратегічного планування.
Найпоширеніші підходи до організації процесу стратегічного планування:
1. Модель стратегічного планування на основі «стратегічної прогалини».
2. Модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг
- основна увага приділяється врахуванню інтересів акціонерів (зовнішніх і внутрішніх),
які беруть участь у прийнятті рішень стосовно заходів, які забезпечують
довгостроковий розвиток підприємства.
3. Модель стратегічного планування, орієнтована на створення та підтримку
конкурентоспроможності підприємства.
4. Модель стратегічного планування, орієнтована на створення позитивного
іміджу.
5. Моделі стратегічного планування, що враховують розміри підприємств.
Модель стратегічного планування на основі «стратегічної прогалини» робить
акцент на приведення «того, що можливо» з «тим, чого треба досягти». Стратегічна
прогалина — це інтервал між можливостями, зумовленими наявними тенденціями
зростання підприємства, та бажаними орієнтирами, необхідними для розв’язання
нагальних проблем зростання та зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі.
Стратегічна прогалина — це поле стратегічних рішень, які мають прийняти
керівники підприємства для вирішення виявлених проблем з метою наближення
наявних тенденцій розвитку в бажані.
Економічний аналіз можливостей еволюційного розвитку підприємства дає змогу
розрахувати так звану нижню межу «стратегічної прогалини», тобто показники
діяльності, які можна досягти на основі трендів, що склалися у попередні періоди.
Верхню межу «стратегічної прогалини» можна визначити за встановленими
параметрами прибутковості, доходності тощо, які розраховуються за принципом «від
необхідного». Поле стратегічних рішень може охоплювати широкий спектр пропозицій

20