Page 21 - 4620

У свою чергу, розробка стратегічних планів як специфічний вид діяльності — це
послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємопов’язаних етапів:
1) визначення місії організації;
2) установлення (коригування) цілей;
3) визначення стратегій («стратегічного набору») та заходів щодо їхньої
реалізації;
4) передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення
її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та
реалізації стратегій;
5) організація виконання планових завдань;
6) облік, контроль та аналіз їхнього виконання.
Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій для
підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства у
довгостроковій перспективі.
Реалізація мети стратегічного планування можлива, якщо воно відповідає таким
основним принципам:
•цілевстановлення та цілереалізація — всі заходи та шляхи їхнього здійснення,
передбачені в системі стратегічного планування, спрямовано на встановлення та
досягнення цілей (стратегічних орієнтирів): система планування відповідальна за це;
•багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище,
що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та визначені
альтернативи;
•глобальність, системність, комплексність і забалансованість — орієнтація на
охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об’єкта та взаємозв’язок між
ними; в межах стратегічного планування готують систему рішень, а не окремі рішення;
спрямованість на зміну ситуації зовні та всередині підприємства;
•наступність і послідовність — стратегічні зміни мають впроваджуватися в
певному порядку (про це йшлося під час розгляду «стратегічного набору») з
урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;
•безперервність — стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого
повертає підприємства у початкову позицію;
•наукова та методична обґрунтованість — використання поширених науково-
методичних підходів допомагає розробляти реальні плани, узгоджені з параметрами
зовнішнього та внутрішнього середовища;
•реалістичність, досяжність — врахування особливостей функціонування об’єкта,
відносно якого розробляються стратегіч¬ні плани, та можливості досягнення певних
параметрів;
•гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію — урахування часових
характеристик і характеру змін, що відбуваються на підприємстві згідно з етапами
«життєвих циклів» (підприємства та пов’язаних з ним окремих підсистем); цьому
сприяє наявність надійного зворотного зв’язку;
•ефективність і соціальна орієнтованість — забезпечення, з одного боку,
перевищення результатів, передбачених плануванням над витратами, потрібними для
його здійснення; з іншого — розв’язання не лише суто виробничих проблем, а й участь
у пом’якшенні суспільних проблем;
•кількісна та якісна визначеність — планування має дати певні орієнтири, які
відіграватимуть роль контрольних точок, але не можна процес планування звести лише
до розрахунків показників, забуваючи про сутність процесів, які потрібно здійснити;

19