Page 15 - 4620

Диверсифіковане зростання вибирають за умови, що організація не може
розвиватися на певному ринку з освоєним товаром, тому вона проникає у нові галузі й
сфери шляхом розширення асортименту аж до перетворення її у багатоцільові
комплекси.
Умови, що спонукають керівників приймати рішення стосовно диверсифікації,
такі:
•«звичні» для підприємства ринки насичені, попит скорочується (основні товари
перейшли у стадію «загасання» в своєму «життєвому циклі»);
•підприємство має фінансові ресурси, які можна вкласти в інший бізнес;
•наявні можливості (розробки, виробничі потужності, сировина, кваліфіковані
кадри) для створення синергічного ефекту між існуючими та новими напрямками
діяльності;
•антимонопольне регулювання не дає змоги й надалі розвивати виробництво в
освоєній галузі;
•диверсифікація дає змогу скоротити рівень сплати податків за рахунок освоєння
напрямків діяльності, де існують пільги;
•диверсифікація створює можливості виходу на міжнародні ринки;
•диверсифікація дає змогу розвивати перспективні коопераційні зв’язки з
прогресивними (насамперед — науково-дослід¬ними) організаціями з метою
формування довгострокових конкурентних переваг.
Розрізняють такі види стратегії диверсифікації: концентрична, горизонтальна,
конгломератна.
Концентрична диверсифікація передбачає доповнення номенклатури виробами,
які з технічних чи маркетингових позицій подібні на товари організації.
Горизонтальна диверсифікація передбачає доповнення асортименту виробами, які
не властиві для організації, але можуть викликати інтерес у її клієнтів.
Конгломератна(багатогалузева) диверсифікація — це до¬повнення асортименту
виробами, які технічно не пов'язані з продукцією організації та реалізуються на нових
ринках.
Стратегія скорочення встановлює нижчий рівень цілей від досягнутого в
минулому, існує у вигляді системи рішень про деінвестування або ліквідацію окремих
напрямків діяльності.
Розрізняють такі види стратегії скорочення: ліквідація; відсікання зайвого;
скорочення(зменшення) і переорієнтація(реструктуризація); “збір урожаю”.
Поєднання альтернатив дотримуються фірми, що активно діють у декількох
галузях. Стратегія поєднання (комбінація) — об'єднання будь-яких трьох згаданих
стратегій. Комбіновані стратегії можуть застосовуватися в різних поєднаннях, які
зумовлені факторами, що впливають на діяльність підприємства. Комбінації різняться
послідовністю, масштабами застосування та взаємодією на різних фазах розвитку
підприємства. Різноманітність комбінацій дає змогу кожному з підприємств формувати
власну, не схожу на інших стратегію.
3. Конкурентні стратегії.
Запропоновані М. Портером у книзі «Стратегія конкуренції» (1980 р.) загальні
конкурентні стратегії мають універсальний характер, оскільки, як показав час,
підприємства, котрі сприйняли ці стратегії, досягли успіхів. Загальноконкурентні
стратегії існують у таких видах:
•лідирування у зниженні витрат (цін);
•диференціація;
•фокусування.

13