Page 13 - 4620

Стратегічний набір — це система стратегій різного типу, що їх розробляє
підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та
розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у
зовнішньому середовищі.
Існують такі групи стратегій, які складають «стратегічний набір»:
•загальні для всієї організації в цілому;
•загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямками;
•продуктово-товарні для кожного з напрямків діяльності організації (як з
виробництва різних видів товарів, так і з надання різних послуг);
•функціональні для кожної з функціональних підсистем підприємства;
•ресурсні для забезпечення досягнення стратегічних орієнтирів загального,
функціонального та продуктово-товарного типів стратегій.
Чинники формування стратегії:
•ринкові можливості, галузева привабливість і конкурентні сили;
•компетенція і ресурси підприємства;
•культура і філософія бізнесу;
•персональні цінності, прагнення і бачення менеджерів стратегічного рівня;
•виникаючі загрози, рівень ризику;
•соціальні, політичні, правові, демографічні аспекти зовнішнього середовища.
2. Еталонні (загальні) стратегії розвитку.
Американський дослідник Л.Грейнер запропонував оригінальну модель, що
описує розвиток організацій через послідовність кризових точок. Він виділив шість
стадій організаційного розвитку, що відокремлюються одна від одної —
організаційними кризами:
1. Стадія розвитку, що заснована на творчості (від моменту утворення до першої
організаційної кризи – «кризи лідерства».
2. Стадія розвитку, що заснована на керівництві («криза автономії»).
3. Стадія розвитку, що заснована на делегуванні («криза контролю»)
4. Стадія розвитку, що заснована на координації («криза кордонів»).
5. Стадія розвитку, що заснована на співробітництві.
6. Після цього наступає стадія організаційної втоми, подолати яку можливо лише
через трансформацію організації в цілому.
На кожній з названій стадії обирається інша стратегія. Вибір стратегії означає
вибір якісно визначеного напряму розвитку організації. Якщо цілі окреслюють
прагнення організації, то стратегія дає відповідь яким чином, за допомогою яких дій
можна досягти цих цілей в умовах конкурентного оточення.
Еталонні (загальні) стратегії організації — основний управлінський «план гри»,
спрямований на налагодження функціонування та розвитку її у довгостроковій
перспективі. При розробці загальної стратегії для диверсифікованої компанії
застосовують чотири види дій: дії по досягненню диверсифікації, поліпшення
загальних показників роботи в тих галузях, де вже діє підприємство, знаходження
шляхів одержання синергічного ефекту серед споріднених господарських підрозділів і
перетворення його в конкурентну перевагу, створення інвестиційних пріоритетів і
перетікання ресурсів корпорації в найбільш перспективні напрямки.
До основних стратегічних альтернатив відносять: обмежене зростання
(стабільність), розширення (зростання), скорочення, комбінація.
Такої альтернативи як обмежене зростання (стабільності) дотримується
більшість фірм. Для таких стратегій характерне встановлення цілей від досягнутого
рівня, скоригованого з урахуванням рівня інфляції. Передбачає зосередження на
існуючих видах діяльності.

11